Ухвала суду № 64281563, 17.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву представника позивача фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Верховного Суду України надійшла заява представника позивача про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року.

Цією ухвалою Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року повернув заявнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 та частини третьої статті 214 КАС у зв'язку із неусуненням її недоліків.

За змістом заяви представник позивача посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України «Про судовий збір».

На обґрунтування заяви додано низку копій ухвал Вищого адміністративного суду України, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування норм процесуального права, оскільки прийняття різних процесуальних рішень зумовлено різними фактичними обставинами, з яких виходили суди при вирішенні питання щодо сплати судового збору.

Так, оскаржуваною ухвалою Вищий адміністративний суд України повернув касаційну скаргу заявнику у зв'язку зі сплатою судового збору в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством. Ухвалюючи таке рішення суд виходив із того, що на час звернення позивача до адміністративного суду з адміністративним позовом майнового характеру судовий збір сплачувався у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Водночас у наданих для порівняння рішеннях Вищий адміністративний суд України виходив із того, що ставка судового збору у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати була встановлена за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру.

Таким чином, оскаржувана ухвала та надані як приклад рішення не містять різного застосування норм права, про які йдеться у заяві представника позивача, оскільки питання сплати судового збору в кожній конкретній справі вирішувалося на підставі різного правового регулювання.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко