Ухвала суду № 64281551, 24.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

24 січня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Пошва Б.М., розглянувши заяву директора ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року,

у с т а н о в и в:

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року затверджено угоду у кримінальному проваджені № 3201517000000056 про визнання винуватості, укладену прокурором прокуратури Полтавської області та ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2016 року повернуто апеляційну скаргу директора ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 на вирок місцевого суду від 12 лютого 2016 року, оскільки вона, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), подана особою, яка не має права на оскарження вказаного рішення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_3

Директор ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1, подав заяву до Верховного Суду України, у якій порушував питання про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року з підстави, передбаченої пунктами 2, 3 частини першої статті 445 КПК.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року заявника повідомлено про невідповідність його заяви вимогам статей 448 і 449 КПК і встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків до 21 січня 2017 року. Також заявнику було роз'яснено, що у разі, якщо зазначені в ухвалі недоліки не буде усунуто в установлений строк, заяву буде йому повернуто.

Зокрема, у цій ухвалі зазначалося, що заява не містила належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК (неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень). Також у заяві була відсутня вказівка на конкретну норму або норми КПК, які, на думку заявника, неоднаково застосовані судом касаційної інстанції, а лише перелічені статті КПК.

На виконання ухвали судді, в установлений строк, директор ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 надіслав уточнену заяву, доводи якої, фактично аналогічні доводам викладеним заявником у попередній заяві. Зокрема, заявником не наведено належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК.

Пунктом 2 частини першої статті 445 КПК передбачено порівняння судових рішень на предмет однаковості/неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права. У цьому контексті у рішеннях Верховного Суду України висловлена правова позиція, відповідно до якої факт неоднакового застосування норми права судом касаційної інстанції повинен мати певний зовнішній вияв, знаходити відображення у відповідному процесуальному документі (рішенні). Про неоднакове застосування норми права свідчить неоднакове її розуміння судом виключно в процесі правозастосування, що зумовлює ухвалення рішень, які мають різний зміст. Неоднаковість у застосуванні положень норми права нерозривно пов'язана з предметом правозастосування - одна і та сама норма (її положення, припис) одного і того самого закону. Для уможливлення процедури порівняння судових рішень, оцінки Верховним Судом України відповідної норми права на предмет неоднаковості її застосування, така норма має бути реально застосована судом касаційної інстанції під час розгляду справи за касаційною процедурою.

Відповідно, неоднакового застосування не буде, якщо суд касаційної інстанції застосував різні норми процесуального права, що виключає можливість їх порівняння.

Як убачається зі змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, послався на пункт 2 частини другої статті 428 КПК, а саме на те, що, відповідно до частини 4 статті 394 КПК, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3805>, шостою <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3822>, сьомою статті 474 <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3823> цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3777> цього Кодексу угода не може бути укладена.

Отже, у зазначеному рішенні касаційний суд висловив свою позицію щодо обґрунтованості рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявника, оскільки він не є учасниками процесу у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, а отже він не мав права подавати апеляційну скаргу.

Щодо копій судових рішень, наданих заявником для порівняння, то вони не підтверджують різного застосування одних і тих самих норм кримінального процесуального права.

Як убачається зі змісту ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада та 1 грудня 2016 року, суд касаційної інстанції, приймаючи рішення про скасування ухвал апеляційного суду, якими апеляційні скарги на ухвали місцевих судів про звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі статей 45 та 48 Кримінального кодексу України відповідно, повернуто скаржникам.

Виходячи з наведеного, в межах заявлених заявником вимог немає даних про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за замістом судових рішень.

Що стосується доводів заявника на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 КПК, то у доданій до заяви копії постанови Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс16), міститься висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 КПК. Відтак при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Зазначене свідчить про те, що цей висновок Верховного Суду України також стосувався інших норм, передбачених КПК, ніж ті, щодо яких міститься висновок у оскаржуваному рішенні касаційного суду.

Що стосується доводів заявника про невідповідність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року висновкам Верховного Суду України ( пункт 3 частини першої статті 445 КПК), то слід зазначити про те, що специфіка підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 КПК, полягає у тому, що вона тісно пов'язана з підставою, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 445 КПК про неоднакове застосування судом касаційної інстанції процесуальної норми і завжди виникає пізніше.

Таким чином, протягом установленого строку заявник зазначені в ухвалі судді недоліки повністю не усунув, у зв'язку з чим заява підлягає поверненню заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 450 КПК.

Відповідно до частини п'ятої статті 450 КПК повернення заяви на підставах, передбачених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або на інших підставах, ніж ті, які були предметом розгляду, та у строки, визначені статтею 447 КПК.

На підставі наведеного та керуючись статтею 450 КПК,

у х в а л и в:

заяву директора ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України Б.М. Пошва