Рішення № 64279868, 19.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/944/2017 Головуючий в 1 інстанції - Українець В.В.

Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Солом'янского районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначав, що 14 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір позики на суму 65 200 грн. Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_3на його користь 65200 грн. боргу, інфляційні втрати у розмірі 36055 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 5863 грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 1071 грн.19 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказане рішення набрало законної сили 07 січня 2011 року. На підставі виданого судом виконавчого листа відкрито виконавче провадження, проте кошти з відповідача не стягнуті.

Посилаючись на те, що зобов'язання відповідачки перед позивачем не припинились, просив задовольнити позов та стягнути з неї суму індексації боргу та три проценти річних у розмірі 111 651 грн.95 коп. за період з 08 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України

Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному у обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суд не повідомила.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого заочного рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року відповідачкою станом на день звернення суду не виконано, а тому у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України просив стягнути інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми за період невиконання рішення суду - з 08 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року вже було встановлено розмір завданої позивачу шкоди та стягнуто на його користь з відповідача грошові кошти. Встановлений судовим рішенням у цій справі розмір шкоди відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду, при вирішення даної справи суд не вправі його змінювати, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 13 січня 2016 року в справі №6-3019цс15.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 65 200 грн. боргу, інфляційні втрати у розмірі 36 055 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 5 863 грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 1 071 грн.19 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання вказаного рішення суду, 28 січня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язком для всіх судів, за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

З огляду на зазначене, суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши, що рішенням суду було стягнуто грошову суму авансу в розмірі 48 тис. 620 грн. і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов'язанням, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності між сторонами грошових зобов'язань, які належним чином не виконані, що дає підстави для стягнення на користь позивачки інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Відповідно до правової позиції у справі №6-157цс16 від 25.05.2016 р. наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, висловленої при розгляді справи №6-3019 від 13 січня 2016 року, згідно з якою встановлений судовим рішенням у цій справі розмір шкоди відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішення даної і суд не вправі його змінювати, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що предметом розгляду цієї справи було відшкодування шкоди, заданої злочином, що не є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносин не розповсюджується дія ч.2 ст. 625 ЦК України, в той час як предметом розгляду даної справи є невиконання грошового зобов'язання в зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Як видно зі справи, відповідачка ОСОБА_3 не виконала заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року про стягнення з неї на користь на користь ОСОБА_2 65 200 грн. суми боргу.

Позивач в поданій ним позовній заяві ставив питання про стягнення з відповідачки на його користь трьох відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми за період з 08 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року в сумі 111 651,95 грн.

Разом з тим, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних було виконано позивачем неправильно і здійснено не лише на розмір боргу в сумі 65200 грн., а виходячи із всієї стягнутої за рішенням суду суми в розмірі 108 310,39 грн., в тому числі і суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи.

Між тим, стягненню підлягають інфляційні втрати за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Згідно з розрахунком трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми боргу 65200 грн. за період з 08 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, сума трьох відсотків річних становить 9 742 грн., а інфляційні втрати складають 57156,07 грн., що становить загальну суму - 66 898,07 грн.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача інфляційні збитки та три відсотки річних в розмірі 66 898,07 коп.

В порядку ст. 88 ЦПК України підлягає стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір в розмірі 668,98 грн.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, інфляційні збитки та три відсотки річних в розмірі 66 898,07 коп. та судовий збір в сумі 668,98 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: