Ухвала суду № 64279778, 19.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Леонтюк Л.К.

№ 22-ц/796/2574/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 753/8632/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

19 січня 2016 року суддя судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва Борисова О.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 295, 297 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України про визнання трудового договору в частині недійсним, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України про визнання трудового договору в частині недійсним, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз даної статті вказує на те, що рішення суду щодо його змісту має відповідати вимогам, які передбачені ст.215 ЦПК України, бути повним та вичерпним, але при його ухваленні можуть мати місце помилки, які стосуються його неповноти, і у випадках, передбачених цією нормою, суд повинен усунути недоліки рішення суду шляхом ухвалення додаткового рішення.

Статтею 214 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Згідно з п.п.18, 28 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у разі якщо позивач на підставі частини другоїстатті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, частини третьої статті 80 ЦПК повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Якщо до цієї заяви не додано доказів такої доплати, заява залишається без руху на підставі статті 121ЦПК. У цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач у встановленому законом порядку не відмовився від неї.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8частини першої статті 207 ЦПК.

Згідно з п.1 ч.1 с.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в травні 2016 року звернулася до суду з позовом до окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення №53-ОС від 29 березня 2016 року; поновити позивача на посаді завідувача сховища групи з режиму секретності відділення обслуговування Адміністрації Державної прикордонної служби України; стягнути з окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 березня 2016 року до дня поновлення на роботі та стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В листопаді 2016 року, ОСОБА_1 до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій остання просила:

-визнати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та окремої комендатури охорони та забезпечення Державної прикордонної служби України на виконання обов'язків завідувача сховища, оформленого наказом №148-ос від 15 жовтня 2013 року в частині визначення строку «до призначення військовослужбовця» недійсним;

-визнати незаконним та скасувати наказ №53-ОС від 29 березня 2016 року про звільнення з посади завідувача сховища ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України;

-поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сховища групи з режиму секретності відділення обслуговування Адміністрації Державної прикордонної служби України з 29 березня 2016 року;

-стягнути з окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 березня 2016 року в розмірі 49796,96 грн.;

Стягнути з окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

При цьому, позивачем при подачі позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог не було сплачено судовий збір за позовні вимоги про визнання трудового договору в частині недійсним та про відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. ст. 88, 214 ЦПК України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що дана цивільна справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для дооформлення.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України про визнання трудового договору в частині недійсним, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до Дарницького районного суду м. Києва для дооформлення, надавши строк для усунення виявленого в ній недоліку протягом одного місяця з дня надходження справи до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Борисова О.В.