Рішення № 6427714, 12.10.2009, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року справа № 2-968-09 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.

при секретарі Шевчук О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зектер О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

04 червня 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 липня 2005 року під час виконання трудових обов’язків на шахті № 5 “Нововолинська”, де він працював машиністом гірничо-виїмкових машин ІV розряду, з ним стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, і йому висновком МСЕК від 01 листопада 2005 року встановлено 70% втрати працездатності безстроково. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 80000 грн. та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Під час розгляду справи представник позивача Дубина В.Л. підтримав позовні вимоги, та пояснив, що ОСОБА_2 був травмований на виробництві під час роботи на шахті № 5 “Нововолинська” машиністом гірничо-виїмкових машин ІV розряду, 06 липня 2005 року. 09 липня 2005 року складено акт про нещасний випадок форми Н-1. Протоколом №8 від 04 листопада 2005 року комісією встановлено відсутність його вини у нещасному випадку. Згідно виписки Нововолинської центральної міської лікарні позивач отримав важку відкриту черепно-мозкову травму. висновком МСЕК від 01.11.2005 року йому встановлено 70% втрати професійної працездатності.

Вважає, що окрім отриманих ОСОБА_2 страхових виплат, в зв’язку з травмою під час виконання трудових обов’язків позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому каліцтвом. Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 80000 грн. моральної шкоди та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Представник відповідача Зектер О.М. позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснила, що оскільки на час звернення ОСОБА_2 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 ., перебуваючи в трудових відносинах з шахтою № 5 “Нововолинська”, і працюючи машиністом гірничо-виїмкових машин ІV розряду, 06 липня 2005 року отримав виробничу травму – відкриту черепно-мозкову травму. Даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, що підтверджується актом №28 форми Н-1, складеним 09 липня 2005 року (а.с.6-7) та актом №28 форми Н-5 від 09 липня 2005 року(а.с.5). Протоколом №8 засідання комісії 06.07.2005 року вини потерпілого у нещасному випадку на виробництві немає (а.с.8)

Згідно довідок Нововолинської МСЕК від 07.11.2005 року та 27.11.2008 року (а.с.9-10) позивач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та йому встановлено 70% втрати працездатності.

Як вбачається з повідомлення ДП «Волиньвугілля» від 12 жовтня 2009 року (а.с. ) травмований 06.07.2005 року на ВП шахта №5 «Нововолинська» ОСОБА_2 . моральна шкода підприємством не відшкодовувалася.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що 06 липня 2005 року позивач отримав виробничу травму, про що свідчить акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, та 01 листопада 2005 року МСЕК встановила йому 70 % стійкої втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності по причині трудового каліцтва (а.с.9).

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року (а.с. 54-57) та від 10 вересня 2009 року (а.с.53) право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_2 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 01 листопада 2005 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В зв’язку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України та 2007 рік”, є безпідставним.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої травмуванням на виробництві.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав відкриту черепно-мозкову травму. Тривалий час позивач перебував на лікуванні, що підтверджується медичними виписками (а.с.11-13). Позивач є інвалідом другої групи від трудового каліцтва. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_2 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 10000 грн. моральної шкоди.

Позивачем не надано документально підтверджених доказів та розрахунків щодо робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу, на виконання вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ. і порядок їх компенсації за рахунок держави», в частині позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат по справі відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 50 (п’ятдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук