Рішення № 64276189, 20.01.2017, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6636/16-ц

2/303/233/17

Номер рядка статистичного звіту - 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2017 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Мукачівської державної нотаріальної контори, третя особа КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсною державної реєстрації,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Мукачівської державної нотаріальної контори, третя особа КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсною державної реєстрації. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що власником будинку на АДРЕСА_1 був його дідусь ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Також ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла його бабуся ОСОБА_6 Мати позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року. На випадок своє смерті його дідусь ОСОБА_5 28.07.2009 року склав заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті своєму усе рухоме та нерухоме майно заповів ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_5 24.08.2009 року склав новий заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів належну йому на день смерті частину домоволодіння на АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_1 При цьому вважає заповіт від 24.08.2009 року незаконним та неконкретизованим, так як в такому чітко не визначено саме яку частину домоволодіння заповідається відповідачу ОСОБА_1 Пізніше на підставі заповіту від 24.08.2009 року відповідач ОСОБА_1 оформив свідоцтво на спадщину за заповітом від 20.10.2010 року на будинок АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності. Про існування оскаржуваного заповіту він дізнався на початку вересня 2016 року у зв'язку з розглядом цивільної справи про його виселення з будинку. Додатково вказує, що він є інвалідом ІІ групи з дитинства, проживає разом із дружиною та двома неповнолітніми дітьми в будинку на АДРЕСА_1, іншого житла в них не має. Таким чином просить визнати недійсним заповіт від 24.08.2009 року, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.10.2010 року та державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Додатково пояснили, що підставою для визнання заповіту недійсним є норми ч. 5 ст. 203 та ст. 209 ЦК України.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Також заявили про застосування позовної давності.

Представник Мукачівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення відповідача та його представника, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що за час свого життя ОСОБА_5 склав заповіт від 28.07.2009 року, відповідно до якого на випадок своєї смерті усе нерухоме майно , де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів своєму онуку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. В подальшому 24.08.2009 року ОСОБА_5 склав новий заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів належну йому на день смерті частину домоволодіння на АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.05.2015 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла бабуся сторін ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Мати позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.12.2005 року, а батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 12.05.2015 року.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Як визначено в ст. 1234 ЦК України, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

В ст. 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними в ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, про що зазначено вище, що ОСОБА_5 за життя склав два заповіти. Згідно з ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Таким чином, щодо спадково майна, а саме домоволодіння на АДРЕСА_1, спадкування здійснювалося на підставі заповіту від 24.08.2009 року в силу норм ст. 1254 ЦК України.

Також судом встановлено, що на підставі заповіту від 24.08.2009 року, відповідачу було видано свідоцтва на спадщину за заповітом від 20.10.2010 року та зареєстровано право власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію № 27884145 від 04.11.2010 року.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі недодержання вимог, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі а також правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання заповіту недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Так, як на підставу визнання заповіту недійсним позивач посилається на ч. 5 ст. 203, яка встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Така підстава для визнання заповіту недійсним, на переконання сторони позивача, полягає в тому, що зміст заповіту є не конкретний, оскільки не зрозуміло, яку саме частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 заповів відповідачу ОСОБА_1

Разом з тим суд враховує наступне. Статтею 1257 ЦК України визначено підстави для визнання заповіту недійсним. При цьому визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таким чином слід прийти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В той же час, жодної з передбачених ст. 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Додатково суд звертає увагу на те, що у випадку не чіткого розуміння змісту заповіту, як на це вказує сторона позивача як на підставу для визнання заповіту недійсним, зміст такого можу бути розтлумачений в порядку ст. 1256 ЦК України. Так, ст. 1256 ЦК України визначено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також те, що сам по собі факт не чіткого розуміння змісту оскаржуваного заповіту позивачем не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, а позивач в свою чергу не надав достатніх доказів, які б підтвердили позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому із врахуванням наведеного вище позов не підлягає задоволенню вцілому.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 209, 1216, 1217, 1223, 1234, 1236, 1247, 1254, 1256, 1257 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Мукачівської державної нотаріальної контори, третя особа КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсною державної реєстрації відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний