Ухвала суду № 64276144, 25.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/14326/15-ц Номер провадження 22-ц/775/138/2017

Доповідач Никифоряк Л.П

Головуючий у 1 інстанції Ткачова С.М.

Категорія 27

________________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Біляєвої О.М.

за участі секретаря судового засідання Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених сум комунальних платежів, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення сплачених сум комунальних платежів з відповідача на її користь у розмірі 10182,14 грн., в якості компенсації витрат затрачених на утримання 1/3 частини квартири належної на праві власності ОСОБА_2 за період з серпня 2012 по серпень 2015 року.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, частину витрат по сплаті комунальних послуг за квартиру у сумі 5166,47 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2016 року виправлено помилку, а саме в рішенні Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року замінено «за період з січня 2014 року по березень 2016 року» на «за період з січня 2014 року по серпень 2015 року», та сума комунальних платежів замінена з «5166,47 грн.» на «3178,21 грн.»

З рішенням суду не погодилась позивач, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на встановлених обставинах та судом не враховано, що відповідач з травня 2012 року не мешкав у квартирі та жодних оплат комунальних послуг не проводив.

Також судом не враховано, що позивач і відповідач мають двох спільних дітей, у відношенні яких мають рівні права та обовязки щодо їх утримання.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам, та відповідач як співвласник 1/3 частки у праві спільної часткової власності зобовязаний брати участь у витратах на утримання спільного майна та сплачувати житлово-комунальні послуги.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідач брав участь в утриманні квартири, оскільки в квитанціях про сплату комунальних послуг зазначено прізвище відповідача.

Та суд вважав що з відповідача слід стягнути витрати по сплаті комунальних послуг за квартиру відповідно до його частки, за період починаючи з січня 2014 року в межах позовних вимог по серпень 2015 року в загальному розмірі 3178,21 грн.

У сторін які беруть участь в справі у суді першої інстанції не виник спір з приводу обставин щодо належності квартири сторонам на праві спільної часткової власності та розміру часток, та зазначені обставини не були предметом апеляційного оскарження і не можуть бути предметом перевірки в апеляційному суді.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини у справі, визначив та застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

При розгляді справи в суді встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд врахував обставини, які мають вирішальне значення для вирішення справи, з приводу розміру часток у праві спільної часткової власності сторін, кожному з яких належить по 1/3 частці.

За змістом статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Сторони в судовому засіданні не зазначили жодних обставин з приводу відступлення від цих часток.

З огляду на викладене, узгоджуються із вимогами чинного законодавства висновки суду з приводу того, що за змістом статті 360 ЦК України, проживання в квартирі неповнолітніх дітей відповідача та обовязок батька утримувати неповнолітніх дітей, які проживають з мамою в спірній квартирі не зумовлює виникнення зобовязання у співвласника брати участь у витратах на утримання майна не відповідно до своєї частки, а в іншому більшому розмірі.

Отже частину витрат по сплаті комунальних послуг які підлягають стягненню з відповідача за період з січня 2014 року по серпень 2015 року, суд першої інстанції обґрунтовано вирахував пропорційно до 1/3 частки відповідача у праві спільної часткової власності на квартиру.

Разом з тим, ґрунтуються на доказах досліджених судом обставини щодо участі відповідача в утриманні квартири за період з серпня 2012 по січень 2014 року, оскільки суд першої інстанції вірно вважав, що зазначення в квитанціях про сплату комунальних платежів, в якості платника прізвища саме відповідача являється свідчення його причетності до сплати платежів на утримання квартири.

Обставини з приводу яких позивач надавала пояснення, щодо здійснення оплати за дослідженими судом квитанціями за період з серпня 2012 по січень 2014 року нею одноособово, остання не змогла підтвердити жодними іншими доказами. Припущення позивача про неможливість здійснення відповідачем в певний, конкретний період часу платежів не виключають обставин щодо можливості здійснення таких платежів за дорученням відповідача іншими особами.

Разом з тим, доводи заявника апеляційної скарги, яка стверджувала що відповідач в суді першої інстанції визнавав, що він ніяких платежів за комунальні послуги в період часу з серпня 2012 по січень 2014 року не здійснював, не знайшли підтвердження при розгляді справи в апеляційному суді.

Нових доказів які б давали підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, у досліджені яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, або їх не подання було зумовлено поважними причинами, позивачем апеляційному суду не надано.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, з огляду на що, колегія апеляційного суду на підставі статті 308 ЦПК України вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: