Рішення № 64276068, 25.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5963/16-ц Номер провадження 22-ц/775/64/2017

головуючий в I інстанції Данилів С.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 27

________________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.

за участі секретаря судового засідання Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій подана апеляційна скарга Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Розвитку» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

В позові від 21 вересня 2016 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Розвитку» /надалі ОСОБА_1/ просило стягнути з ОСОБА_2 кредитну заборгованість у розмірі 61740,47грн., що утворилася внаслідок неналежного виконання зобовязань за кредитним договором.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2016 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку кредитну заборгованість в сумі 47475,85 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат та відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії в сумі 14144,40 грн. та пені в сумі 120,22 грн.

В апеляційній скарзі представник Банку просив рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії. Посилався на неправильне застосування норм матеріального права, безпідставне застосування до відносин щодо нарахування комісії, як плати за послуги Банку положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» якими забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами на час проведення антитерористичної операції.

Заслухавши доповідь судді, за відсутності позивача, від якого надійшло клопотання про розгляд справи без його представника, також за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити за таких підстав.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково. Виходив з того, що 05 червня 2014 року між ОСОБА_2 та Банком укладено кредитний договір /надалі Кредитний договір/ та мало місце неналежне виконання взятого на себе зобовязання з боку позичальника, у звязку з чим виникла заборгованість. Суд стягнув з позичальника заборгованість що утворилася станом на 14 вересня 2016 року в сумі 47475,85грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 11505,82 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 25082,16 грн., поточна заборгованість по процентах 68,32 та прострочена заборгованість по процентах в розмірі 10819,55грн.

У сторін які беруть участь в справі не виник спір з приводу обставин щодо істотних умов Кредитного договору, неналежного виконання умов Кредитного договору з боку позичальника та щодо розміру сум заборгованості, і зазначені обставини не були предметом апеляційного оскарження та не можуть бути предметом перевірки в апеляційному суді.

Відмовляючи в задовольняючи позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором та заборгованості по комісії, суд керувався статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та виходив з того, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Такі висновки суду частково узгоджуються із положеннями чинного законодавства та умовами Кредитного договору.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом договірне зобовязання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору.

Так, відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 надав позичальнику кредит в сумі 39290,00 гривен із сплатою 15% річних та мало місце неналежне виконання взятого на себе за договором кредиту зобовязання з боку ОСОБА_2 у звязку з чим станом на 14 вересня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 61740,47грн., з яких поточна заборгованість за кредитом 11505,82 грн., прострочена заборгованість по кредиту 25082,16 грн., поточна заборгованість по процентах 68,32 грн., прострочена заборгованість по процентах 10819,55 грн., прострочена заборгованість по комісії 14144,40 грн. та сума пені 120,22 грн.

Відповідач не довів що мало місце виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, та не підтвердив обставин щодо припинення існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Встановивши факт неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та дійшовши правильного висновку про наявність заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано вважав що відсутні підстави вважати зобовязання припиненим.

У той же час, в судовому засіданні зясовано що відповідач позичальник ОСОБА_2 постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Та згідно змісту статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» із змінами і доповненнями, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Родинське.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що Закон поширює свою дію на взаємовідносини щодо дії мораторію, через що вірні висновки суду про те, що на час проведення антитерористичної операції діяла заборона щодо нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами, з огляду на що правомірно відмовлено Банку в стягненні за договором кредиту пені в сумі 120,22 грн.

Разом з тим, зобовязання за кредитним договором не були виконані позичальником в повному обсязі, відповідно до положень пункту 1.6 Кредитного договору, позичальник взяв на себе зобовязання сплачувати Банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,50% від суми кредиту по договору щомісяця в період сплати.

Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобовязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка та клієнт зобовязаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Отже, знаходять підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що комісія не являється правовим наслідком порушення зобовязання, оскільки Кредитним договором визначено, що комісія розраховується щомісяця до повного погашення заборгованості за кредитом на суму кредиту та нарахування комісії не ставиться в залежність від виконання умов договору.

З огляду на наведені обставини положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами на час проведення антитерористичної операції не може бути застосовано до відносин щодо нарахування комісії за Кредитним договором.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що помилкові висновки суд першої інстанції про відмову в стягненні з ОСОБА_2 на користь Банку простроченої заборгованості по комісії в сумі 14144,40 грн. що утворилася станом на 14 вересня 2016 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині відмови в задоволені вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення вимог Банку, змінивши тим самим загальну суму заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі всього 61620,25 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 11505,82 грн., сума простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25082,16 грн., сума поточної заборгованості по процентах в розмірі 68,32, сума простроченої заборгованості по процентам в розмірі 10819,55грн, а також заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 14144,40 грн.,

Невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування матеріального закону в частині вирішення вимог щодо стягнення комісії є підставою для часткового скасування рішення суду відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням вказаних вимог закону з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1515, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» задовольнити.

Скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2016 року в частині відмови в задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по комісії.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» заборгованість за договором банківського обслуговування №IKCASHVG.10233.008 від 05 червня 2014 року в загальній сумі 61620(шістдесят одну тисячу шістсот двадцять),25 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 11505,82грн., сума простроченої заборгованості по тілу кредиту 25082,16 грн., сума простроченої заборгованості по тілу кредиту 68,32грн., сума простроченої заборгованості по процентах в розмірі 10819,55грн, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 14144,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» судовий збір в розмірі 1515 грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: