Рішення № 64273809, 23.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/4334/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко В. О.Номер провадження 22-ц/788/87/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Рибалки В. Г. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, треті особи - Конотопська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагенства України в Конотопському районі Сумської області, про встановлення факту належності майна та визнання права власності на це майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_3 просив суд встановити факт належності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Дубов`язівської селищної ради Конотопського району, площею 5,78 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та площею 0,58 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2, а також визнати за ним право власності на ці земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті його батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема й на вказані земельні ділянки. Проте, виправлення, які маються в державних актах про право власності на землю, перешкоджають нотаріальному оформленню спадщини, що і стало підставою звернення до суду із позовом.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення, постановивши нове про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що нотаріусом було відмовлено в оформленні спадщини, з посиланням на те, що нотаріус не може прийняти державні акти на право власності на землю в якій наявні закреслення, оскільки відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі при заповнені державних актів виправлення (дописки) не допускаються, на що не було звернуто увагу судом при постановленні оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідачем було визнано позовні вимоги, проте суд у порушення процесуального права, відмовив у позові.

Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила задовольнити.

Від голови Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області надійшов лист про проведення судового засідання без їх участі.

Треті особи до суду не з'явилися, але про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином завчасно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається із цивільної справи, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 відкрилась спадщина (а.с. 12, 14).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.03.2016 року, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року є батьком позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4, є дружина померлого ОСОБА_6, донька ОСОБА_7, які відмовились від прийняття спадщини, подавши до нотаріуса про це заяви, а також син - позивач ОСОБА_3, яким була подана до нотаріуса заява про прийняття спадщини (а.с. 16,25).

Отже, відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є позивач.

Із державних актів на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_3, щодо права власності на земельні ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,78 га та 0,58 га, виданих на ім'я ОСОБА_4, останньому належали ці об'єкти нерухомого майна на праві власності.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2016 року, що набрало законної сили, встановлено факт належності правовстановлюючих документів - названих державних актів на право власності на землю, батькові позивача ОСОБА_4

На підставі цього рішення селищним головою внесені виправлення про прізвища та ім'я власника земельних ділянок (а.с. 8, 11).

11.07.2016 року державним нотаріусом Конотопської районної держнотконтори було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на вищевказані земельні ділянки, з посиланням на те, що державні акти на дані земельні ділянки не відповідають чинному законодавству, а саме в них наявні виправлення (а.с. 9).

У листі від 15.11.2016 року, направленого до місцевого суду, Дубов`язівською селищною радою Конотопського району Сумської області визнано позовні вимоги ОСОБА_3 (а.с. 24).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні будь-які правові перешкоди для нотаріального оформлення спадщини, оскільки рішенням суду від 03.06.2016 року було встановлено факт належності державних актів на землю спадкодавцю, а відмова нотаріуса є підставою для оскарження для таких дій у судовому порядку.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

За змістом ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Відповідно до п.2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р. , при заповненні державних актів виправлення ( дописки) не допускаються.

Згідно ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не приймає документи для вчинення нотаріальних дії, якщо вони не відповідають вимогам законодавства.

Отже, відмова нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дії пов'язаних з оформленням позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом обґрунтована, а якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Вирішуючи спір, місцевий суд не звернув на це уваги і прийшов до хибного висновку про відсутність у позивача будь-яких правових перешкод для нотаріального оформлення спадщини через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги з приводу не можливого підтвердження позивачем свого права власності на прийняту спадщину, окрім визнання за ним права власності на зазначені земельні ділянки в судового порядку, обґрунтованими, які дають підстави для скасування оскарженого рішення, з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог позову.

Щодо встановлення факту належності померлому батькові вищевказаних земельних ділянок, то колегія суддів визнає їх зайвими, оскільки належність правовстановлюючих документів на ці об'єкти нерухомого майна померлому вже доведена в судовому порядку, а тому, доводи апеляційної скарги з цього приводу відхиляє, визнав в цій частині вимоги позову необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів, скасовуючи рішення місцевого суду, визнає, що позов підлягає задоволенню в частині визнання за позивачем права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, в іншій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування право власності ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на земельну ділянку, розташовану на території Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,78 гектарів, яка належала батькові за життя на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 від 29 серпня 2002 року, та на земельну ділянку, розташовану на території Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,58 гектарів, яка належала батькові за життя на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 від 29 серпня 2002 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: