Ухвала суду № 64273799, 24.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1815/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/63/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, треті особи: Сумська міська рада, Сумська районна рада, Державна екологічна інспекція в Сумській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою прибережної захисної смуги, водоохоронної зони, звільнення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зазначає, що суд першої інстанції не вирішив питання демонтажу споруд та паркану, на які у відповідача відсутні дозвільні та правовстановлюючі документи і які чинять перешкоди у користуванні прибережною зоною, унеможливлюють проїзд автомобіля до річки. Вважає, що суд повинен був дослідити питання правомірності користування відповідачем земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який проти скарги заперечував, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 21 березня 2003 року зареєстрована як фізична особа - підприємець (том 1, а.с. 11- 16, 85, 107 - 109).

01 листопада 2011 року між територіальною громадою м. Суми як власником, від імені якої діяла Сумська міська рада, в особі міського голови Мінаєва Г.М., та ФОП ОСОБА_4 як сервітуарієм, був укладений договір № 053/11 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, предметом якого став особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію, на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності група тимчасових споруд (зона відпочинку) площею 311,085 кв. м; об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_1, площею 311,085 кв. м, розташування та межі якої зазначені в додатку до цього договору. Строк дії договору - 5 років (на період з 01.05 по 01.10 кожного року) з моменту його підписання повноважними представниками сторін (том 1, а.с. 9 - 10, 14 - 15).

Листом від 30 червня 2015 року управління Держземагенства в Сумському районі повідомило позивача про відсутність в управлінні інформації щодо реєстрації права власності (користування) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 під розміщеною базою відпочинку; ділянка за даною адресою не сформована, кадастровий номер не визначений (том 1, а.с. 33).

15 липня 2015 року ОСОБА_3, як голова місцевого осередку МГО «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» у Сумській області, звернувся до міського голови м. Суми Лисенка О.М. з посиланням на те, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 6 вересня 2011 року № 588 ФОП ОСОБА_4 був наданий дозвіл на розміщення тимчасової споруди в зоні відпочинку в районі АДРЕСА_1, згідно з п. 4 якого, заявник зобов'язана була звернутись із заявою-декларацією до міського голови для отримання акту відповідності тимчасової споруди вимогам розробленої документації, та просив повідомити, чи зверталась вона з такою заявою-декларацією, чи отримувала акт вказаної відповідності, яка розроблена документація є в наявності щодо розміщення тимчасових споруд ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 та надати копії відповідних документів (том 1, а.с. 27).

Виконавчий комітет Сумської міської ради своїм листом від 05 серпня 2015 року №325/03.01.03-02 надіслав позивачу запитувані документи на 16 аркушах (том 1, а.с. 28).

На запит позивача від 26 серпня 2015 року Державна екологічна інспекція України 20 жовтня 2015 року додатково надала інформаційну довідку, з якої вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року за ФОП ОСОБА_4 визнане право власності на сауну площею 56 кв.м та кухню площею 12,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1, а рішенням господарського суду від 05 грудня 2011 року за нею визнане право приватної власності на малі архітектурні форми в АДРЕСА_1 - п'ять дерев'яних рублених будинків для відпочинку розміром 6 х 4,5 м кожний, кафе дерев'яне рублене розміром 12 х 5,7 м та душову розміром 4,4 м х 3,4 м, які знаходяться в прибережній захисній смузі річки Псел, проте в рішеннях не зазначено, що будівлі знаходяться в прибережній захисній смузі річки Псел.

З вказаної інформаційної довідки також вбачається, що між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» та ФОП ОСОБА_4 06 травня 2015 року був укладений договір № 90 про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані, за яким за ФОП ОСОБА_4 закріплювалась територія у АДРЕСА_1 (зона відпочинку) для утримання її в належному санітарно-технічному стані та забезпечення благоустрою відповідно до плану-схеми, без зазначення конкретної площі. По благоустрою цієї території на замовлення ФОП ОСОБА_4 був виготовлений паспорт на розміщення малих архітектурних форм в місці масового відпочинку населення на прибережній території річки Псел по АДРЕСА_1

Також встановлено, що територія, зазначена в договорі від 06 травня 2015 року № 90, огороджена парканом із бетонних плит і металевої сітки, чим порушуються вимоги ст. 47 Водного кодексу України на право загального водокористування громадянами, орієнтовна площа огородженої території прибережної захисної смуги, на яку обмежений вільний доступ, близько 20000 кв. м, на огородженій території, крім навісів та альтанок, в порушення ст. 89 Водного кодексу, побудовано декілька дерев'яних будиночків з кондиціонерами, встановлених на бетонованій основі, на відстані 20 м від урізу води річки Псел знаходиться будівля, встановлена на бетонних плитах із димовою трубою (сауна). До будівлі, яка має вивіску «ІНФОРМАЦІЯ_1», підведений природний газ.

Зазначено, що ст. 89 Водного кодексу передбачає, що об'єкти, які знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим; споруди, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережної захисної смуги.

Знаходження та експлуатація сауни в прибережній захисній смузі ріки Псел порушує її режим як природоохоронної території, земельні ділянки відповідачеві для зведення будівель в прибережній захисній смузі ріки Псел не надавалися.

Посилаючись на порушення ФОП ОСОБА_4 вимог ст.ст. 47, 89 Водного кодексу України щодо права загального водокористування громадянами та щодо недотримання природоохоронного режиму на території прибережної захисної смуги при наданні послуг з облаштування місць загального відпочинку на території прибережної смуги річки Псел, інспекція посилалась на те, що Сумська міська рада як власник земельної ділянки повинна вимагати від ФОП ОСОБА_4 до 30 жовтня 2015 року провести демонтаж паркану із бетонних плит та металевої сітки, який обмежує вільний доступ на територію прибережної захисної смуги річки Псел, припинити експлуатацію і до 31 грудня 2015 року винести будівлю сауни за межі прибережної захисної смуги, а при не виконанні зазначених вимог достроково розірвати договір № 053/11 з ФОП ОСОБА_4 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди у м. Суми та договір від 6 травня 2015 року № 90 про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані.

Позивачеві повідомлено, що Держінспекція направила голові міської ради лист № 2072/02 на усунення виявлених порушень у зазначені терміни (том 1, а.с. 29 -30).

Крім того, у першій відповіді від 28 вересня 2015 року на звернення позивача, Державна екологічна інспекція України повідомила, що за результатами перевірки Державної екологічної інспекції в Сумській області встановлено, що відстань від урізу води до встановленого ФОП ОСОБА_4 паркану з бетонних плит і металевої сітки становить в межах 55 м (том 1, а.с. 31).

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 вересня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора міста Суми до Сумської міської ради, ФОП ОСОБА_4 визнаний недійсним договір № 053/11 від 01 листопада 2011 року про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем розташування тимчасової споруди, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, з тих підстав, що вказаний договір, який насправді є договором оренди, укладений з порушенням встановлених чинним законодавством України вимог, встановлених для договорів оренди землі з огляду на відсутність в ньому всіх істотних умов, необхідних для укладення договору оренди (том 1, а.с. 19 - 23).

З матеріалів справи також вбачається, що в результаті перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією у Сумській області, встановлено, що на огородженій території на відстані 19 м від берегової лінії р. Псел, на бетонних плитах розташована дерев'яна баня, зі східної сторони розташовані 5 будиночків для відпочинку на бетонних плитах та вбиральня. Відстань від урізу води до найближчого будиночка складає 47,5 м, від вбиральні - 47, 5 м, що є порушенням п. 4 ч. 3 ст. 89 Водного кодексу України.

Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області № 38 від 12 листопада 2009 року, була заборонена експлуатація бані, що належить ПП ОСОБА_4 і знаходиться за 19 м від урізу р. Псел у зв'язку з порушенням відповідачем вимог ст. ст. 47, 88, 89 Водного кодексу, її було зобов'язано винести будівлю бані за межі прибережної захисної смуги р. Псел, не обмежувати можливість загального водокористування громадян для задоволення їх потреб (том 1, а.с. 53 - 56).

Зазначені обставини викладені в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14 березня 2016 року ( том 1, а.с. 49 - 51).

З припису № 8/02-16 від 14 березня 2016 року, виданого Державною екологічною інспекцією у Сумській області відповідачеві, вбачається, що ФОП ОСОБА_4 зобов'язано забезпечити, зокрема, доступ громадян до водного об'єкту - річки Псел до 01 травня 2016 року (а.с. 52).

12 жовтня 2015 року позивач звернувся до прокурора м. Суми як голова місцевого осередку МГО «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» у Сумській області з посиланням на те, що рішенням господарського суду Сумської області від 07 вересня 2015 року визнаний недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту, п. 4.4.6 якого передбачає, що у випадку визнання його недійсним ФОП ОСОБА_4 зобов'язана звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд. При зверненні з вказаним позовом до суду прокурор не заявляв вимог про звільнення ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки від розташованих там споруд - малих архітектурних форм (сауна, кухня, кафе, 5 будиночків для відпочинку). Зазначав, що на вказаній земельній ділянці, розташованій в межах охоронної смуги річки Псел по АДРЕСА_1, продовжують знаходитись та функціонувати всі споруди відповідача, здійснюється господарська діяльність, земельна ділянка не звільняється, після визнання договору недійсним орендні платежі не сплачуються. Посилаючись на курс держави на подолання корупції, безвідповідальність землекористувача, яка не має підстав для використання великої частини берега річки Псел, відсутність наповнення бюджету відповідного рівня, просив прокурора звернутися до господарського суду з позовом щодо звільнення відповідачем земельної ділянки від розташованих там споруд (том 1, а.с. 25).

На вказане звернення прокурор надав відповідь про те, що прокуратура направила до міської ради вимогу про необхідність з'ясування підстав подальшого користування відповідачем земельною ділянкою та у разі встановлення порушень законодавства вжити заходів щодо її звільнення як землі комунальної власності від незаконного користування, вимагав повідомити прокуратуру про вжиті міською радою заходи до 27 жовтня 2015 року (том 1, а.с. 24 - 26).

З довідки Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області від 26 серпня 2016 року вбачається, що земельна ділянка, орієнтовною площею 1,4 га, згідно з рішенням міської ради, яка пропонується до відведення в оренду ФОП ОСОБА_4 під розміщеною базою для відпочинку по АДРЕСА_1, відноситься до земель комунальної власності Сумської міської ради (категорія земель - землі водного фонду, прибережна смуга р. Псел), вона є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (том 1, а.с. 110).

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що він не довів належними доказами, що йому відповідачем створені перешкоди у користуванні земельною ділянкою на території бази відпочинку вздовж берега річки Псел і що порушено саме його особисті права.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частинами 1 - 2 ст. 293 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року за ФОП ОСОБА_4 визнане право власності на сауну літера «Б» за технічним паспортом площею 56,0 кв.м та кухню літера «А» за технічним паспортом площею 12,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1, а рішенням Господарського суду Сумської області від 05 грудня 2011 року за ФОП ОСОБА_4 визнане право приватної власності на малі архітектурні форми, які розташовані в АДРЕСА_1, а саме: п'ять дерев'яних рублених будинків для відпочинку розміром 6 х 4,5 м кожний, кафе дерев'яне рублене розміром 12 х 5,7 м та душову розміром 4,4 м х 3,4 м, які знаходяться в прибережній захисній смузі річки Псел. Рішення суду набрали законної сили.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 березня 2012 року № 125, комплексу нежитлових будівель (кухня, сауна, 5 будинків для відпочинку, душова, кафе), які належать ФОП ОСОБА_4, присвоєна поштова адреса - АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 217).

28 січня 2016 року на вказані об'єкти нерухомого майна (в тому числі з огорожею) за відповідачем зареєстроване право приватної власності, яке не скасоване, що підтверджується наданими суду витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічною документацією (том 1, а.с. 146-176).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом також встановлено, що між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» та ФОП ОСОБА_4 06 травня 2015 року був укладений договір № 90 про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані, відповідно до якого за ФОП ОСОБА_4 закріплювалась територія у АДРЕСА_1 (зона відпочинку) для утримання її в належному санітарно-технічному стані та забезпечення благоустрою відповідно до план-схеми, без зазначення конкретної площі.

Рішенням Сумської міської ради від 04 травня 2016 року № 754-МР, ФОП ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 1,4000 га під розміщеною базою для відпочинку (том 1, а.с. 145, зворот).

Тому, посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не досліджено питання правомірності користування відповідачем земельною ділянкою, є необгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Сумського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 28 січня 2016 року № 27980793 про реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ФОП ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення ця постанова не набрала законної сили, а на даний час вона скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, яка набрала законної сили (том 2, а.с. 140-146).

Таким чином, твердження ОСОБА_3 про те, що ФОП ОСОБА_4 не має дозвільних та правовстановлюючих документів не нерухоме майно, у тому числі і на огорожу, суперечать дійсним обставинам та матеріалам справи.

Крім того, суд обґрунтовано вважав недоведеним, що територія земельної ділянки на березі річки Псел, якою користується відповідач для здійснення господарської діяльності, яка огороджена парканом із бетонних плит та металевої сітки, обмежує право позивача на безпечне довкілля та загальне водокористування, передбачене ст. 47 Водного кодексу України і унеможливлює його доступ до берега річки.

Враховуючи, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, за відповідачем визнане право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, зведені саме на спірній земельній ділянці, знесення яких вимагає позивач, місцевий суд правильно відмовив у захисті прав позивача в цій частині у обраний ним спосіб - шляхом знесення вказаних споруд як власності відповідача, яке ніким не оспорюється, з тих підстав, що споруди зведені на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

Отже, за встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для усунення перешкод ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою на території бази відпочинку вздовж берега річки Псел шляхом демонтажу «малих архітектурних форм» та паркану та зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан згідно з цільовим призначенням, ґрунтується на законі.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -