Ухвала суду № 64271473, 24.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1743/16-ц 24.01.2017 24.01.2017

Провадження №22-ц/784/334/17

Справа № 473/1743/16-ц

Провадження № 22-ц/784/334/17 Головуючий першої інстанції: Лузан Л.В.

Категорія: 48 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.

за участі представника третьої особи - Колеснікової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про поділ майна подружжя,

у с т а н о в и л а :

У травні 2016 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі, за спільні кошти ними придбано наступне майно: нежитлове приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_2; земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3; автомобіль «Hyundai Santa Fe», реєстр. номер НОМЕР_1; причіп ПП 3.5, реєстр. номер НОМЕР_2; причіп «Santey 2000», реєстр. номер НОМЕР_3, право власності на яке зареєстровано за відповідачем.

Посилаючись на те, що вони не дійшли згоди щодо добровільного поділу майна, ОСОБА_3 просила провести поділ вказаного нею майна, визнавши за нею право власності на ? його частку.

В подальшому позивач подала позовну заяву в новій редакції, відповідно до якої просила про поділ наступного майна, яке було придбано сторонами в період шлюбу: нежитлового приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_2, також земельної ділянки, площею, 0,32 га, на якій розташоване дане нерухоме майно; земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3, разом з незавершеним будівництвом за цією адресою; автомобілю «Fiat Doblo», реєстр. номер НОМЕР_4; причепу «Santey 2000», реєстр. номер НОМЕР_3.

В подальшому ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 із зустрічним позовом про поділ майн подружжя, який ухвалою суду від 07 листопада 2016 р. прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

ОСОБА_4 просив суд про поділ як спільного з позивачем майна - квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 07 листопада 2016 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, просив також про визнання за позивачем у порядку поділу майна подружжя права власності на ? частку автомобілю «Hyundai Santa Fe», реєстр. номер НОМЕР_1. Позовні вимоги ОСОБА_4 щодо поділу квартири не визнав, посилаючись на те, що спірне майно перебуває в іпотеці банку, отже не підлягає поділу.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнали частково. Заперечували проти поділу автомобілю «Fiat Doblo», реєстр. номер НОМЕР_4; автомобілю «Hyundai Santa Fe», реєстр. номер НОМЕР_1, оскільки перший транспортний засіб був придбаний відповідачем після розірвання шлюбу з позивачем, а власником іншого транспортного засобу на даний час є інша особа - ОСОБА_5 Не визнали й позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, площею, 0,32 га, розташованої по АДРЕСА_2, так як остання перебуває у власності територіальної громади м. Вознесенська Миколаївської власності. Також вказували на те, що відповідачу належить лише 1/50 частка комплексу, який розташований у АДРЕСА_2, в зв'язку з чим підлягає поділу саме обумовлена частка, а не комплекс в цілому. Проти задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 не заперечували. При цьому наполягали на задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, вважаючи його обґрунтованим.

Представник третьої особи без самостійних вимог - ПАТ «Дельта Банк» у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, посилаючись на існуючу заборону щодо відчуження спірної квартири, її частки, зазначену в договорі іпотеки, предметом якого є дана квартира.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 1/2 частку причепу бортового -Е ПП «Santey 2000», реєстр. номер НОМЕР_3; 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_5 ; 1/2 частку незавершеного будівництва 63 % готовності, розташованого по АДРЕСА_3; 1/100 частку комплексу, який розташований в АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 384 судових витрат.

В апеляційній скарзі представник третьої особи, вказує, що при ухваленні рішення в частині задоволення зустрічного позову та поділу між сторонами переданої в іпотеку квартири судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове про відмову у зустрічному позові.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує на безпідставність її доводів і просить скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 17 вересня 1994 р. укладено шлюб.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 вересня 2015 р. шлюб між сторонами розірвано.

У період перебування сторін у шлюбі ними придбано: причіп бортовий Е ПП «Santey 2000», реєстр. номер НОМЕР_3 (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Вознесенським ВРЕР УДАІ УМВС України 15 вересня 2011 р., право власності зареєстровано за відповідачем); незавершене будівництво 63 % готовності, розташоване по АДРЕСА_3 та земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за вказаною адресою (відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 23 жовтня 2014 р. приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області, право власності на обумовлене майно зареєстровано за відповідачем); 1/50 частку комплексу, який розташований в АДРЕСА_2 (відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 29 травня 2008 р. приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області, право власності на обумовлене майно зареєстровано за відповідачем); квартиру АДРЕСА_1 (відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 18 жовтня 2004 р. приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано за позивачем).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Таким чином, в силу ст. 60 СК України презумується, що все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (крім майна, зазначеного в ст. 57 СК України).

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова Пленуму), вирішуючи спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до части 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як роз'яснено в п. 24 Постанови Пленуму, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, яке ділиться між ними в натурі. Поділ здійснюється за взаємною згодою подружжя, а в разі недосягнення згоди - судом.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи наведені обставини справи та положення закону, суд обґрунтовано дійшов висновку, що причеп бортовий Е ПП «Santey 2000», реєстр. номер НОМЕР_3; земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_5; незавершене будівництво 63 % готовності, розташоване по АДРЕСА_3; 1/50 частка комплексу, який розташований в АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу шляхом визначення за кожним з них по ? частини цього майна, оскільки кожен з об'єктів є неподільною річчю, а сторонами не вирішувалось питання щодо грошової компенсації часток іншого співвласника.

Колегія суддів не може погодитись з доводами, викладеними представником третьої особи в апеляційній скарзі про те, що передача спірної квартири АДРЕСА_1 в іпотеку унеможливлює її поділ.

З матеріалів справи встановлено, що у Відкритому акціонерному товаристві «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») ОСОБА_4 за кредитним договором № 1404/0508/88-006 від 08 травня 2008 р. отримав кредитні кошти на загальну суму 148 000 грн.

З метою забезпечення виконання даного кредитного договору 08 травня 2008 р. укладено іпотечний договір між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, за яким остання передала в іпотеку банку за згодою ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 р. до ПАТ «Дельта Банк» перейшли права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Не відповідає дійсності твердження, викладені в апеляційній скарзі про те, що спірна квартира була придбана за кредитні кошти, передані за кредитним договором № 1404/0508/88-006 від 08 травня 2008 р., оскільки квартира була набута сторонами за договором договору купівлі-продажу, посвідченого 18 жовтня 2004 р. приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд, вирішуючи питання про поділ майна мав визнати сторони солідарним боржником за кредитним договором, тому таке не передбачено діючим законодавством і виходить за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що отримані ОСОБА_4 кредитні кошти були витрачені в інтересах сім'ї, що унеможливлює вирішення питання щодо розподілу обов'язків між колишнім подружжям з їх повернення.

Також в порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України третьою особою не надано доказів щодо наявності заборгованості за кредитним договором кредитним договором № 1404/0508/88-006 від 08 травня 2008 р.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Дельта Банк» пояснив, що ОСОБА_4 свої обов'язки позичальника виконує належним чином, простроченої заборгованості не має, питання щодо звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру банком не вирішується.

Поділ спільного сумісного майна не є його відчуження, оскільки саме право на майно виникло у сторін як подружжя з часу його придбання, поділ майна - це реалізація одного з повноважень власників щодо можливості окремого володіння та користування майном.

Крім того, ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать : припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

До таких підстав не віднесено поділ майна.

Наведені норми закону не містять заборони щодо поділу майна, що знаходиться в іпотеці, між співвласниками, але передбачають, що у будь-якому випадку переходу права власності на таке майно іпотека зберігається для нового власника.

Тому суд обґрунтовано вважав, що відсутні перешкоди для проведення поділу спірної квартири.

Рішення суду в іншій частині не оскаржувалось і предметом апеляційного перегляду не було.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська