Рішення № 64271115, 20.01.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4977/16-ц

Провадження № 2/487/256/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20.01.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - Шевиряєвої К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_2., третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю.

22.11.2016 року позивач уточнила свої позовні вимоги, також просила стягнути з відповідача ОСОБА_2. на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 800 грн.

В позові позивач зазначила, що вона разом з відповідачем проживали у фактичних шлюбних відносинах з 05.09.2013 року, через постійні скандали між ними, у зв'язку з тим, що відповідач не цікавився станом її здоров'я та нею піклувалась лише її родина, вона переїхала проживати від відповідача на інше місце проживання та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3, була зареєстрована як мати одиначка, дитина була записана на її прізвище. 31.07.2015 року були внесені зміни в актовий запис про народження дитини та зазначено батьком відповідача ОСОБА_2. та з серпня 2015 року вони почали проживати з відповідачем однією сім'єю АДРЕСА_1. З липня 2016 року, у зв'язку з тим, що відповідач почав поводити себе агресивно, застосував до неї фізично насильство на очах малолітньої дитини, вони проживають окремо один від одного, дитина залишилась проживати разом з матір'ю в орендованій квартирі, де дитині створені належні умови. 16.07.2016 року відповідач, з її згоди, але шляхом обману, начебто щоб провести свій день народження разом з дитино, забрав дитину до себе, пообіцявши повернути 18.07.2016 року увечері. Але 18.07.2016 року відповідача дитину не повернув, до теперішнього часу місце та умови проживання дитини не відомо, будь-яка інформація відносно дитини відсутня, з цьому проводу вона зверталась до правоохоронних органів та прокуратури. Крім того, відповідно до ст.ст. 180-182, 184 СК України, враховуючи що відповідач офіційне не працює, має нерегулярний мінливий дохід, вважала за необхідне також стягнути з відповідача на її користь аліменти саме у твердій грошовій сумі в розмір 800 грн. щомісячно.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, підтвердила викладені обставини, та посилаючись на норми національного та міжнародного законодавства, просила позов задовольнити, в подальшому надала заяву про згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду листа просив розглянути справу за його відсутності, надав також висновок про визначення місця проживання дитини.

Зі згоди позивача, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 05.09.2013 року, через постійні скандали між ними, вона переїхала проживати від відповідача на інше місце проживання та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3. Позивач була зареєстрована як мати одиначка, відомості про батька в актовому запису про народження дитини внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері. В подальшому між сторонами налагодились відносини та відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень №00016903849 від 21.07.2016 року, 31.07.2015 року були внесені зміни в актовий запис про народження дитини, змінено прізвище дитини та відповідно до ст. 126 СК України зазначено батьком дитини - відповідача ОСОБА_2.

З серпня 2015 року сторони почали прожити з однією сім'єю АДРЕСА_1.

Проте, з липня 2016 року, у зв'язку з тим, що відповідач поводив себе агресивно, застосував до позивача фізичне насильство, сторони проживають окремо один від одного, дитина залишилась проживати разом з матір'ю.

Позивач разом з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2

Згідно договору оренди житла від 19.07.2016 року ОСОБА_1 орендує житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно акту обстеження умов проживання від 29.07.2016 року Служби у справах дітей адміністрації Заводського району ММР квартири АДРЕСА_4, встановлено, що квартира з усіма зручностями, помешкання охайне, створені умови для виховання та розвитку дитини.

Згідно характеристик на ОСОБА_1 за місцем фактичного проживання та Спілки вермін України Миколаївської області, вона зарекомендувала себе, як добропорядна, чуйна, відповідальна, дисциплінована, вихована і порядна людина, любляча і турботлива мати, яка бере активну участь в діяльності громади.

На теперішній час ОСОБА_1 не працює, але згідно довідки вермін України Миколаївської області №18 від 17.08.2016 року, з 01.01.2016 року спілка здійснює матеріальну підтримку ОСОБА_1 та її сину в розмірі 3000 грн. щомісячно та має намір продовжувати надавати допомогу в подальшому.

16.07.2016 року відповідач, зі згоди позивача, але шляхом обману, начебто щоб провести свій день народження разом з дитино, забрав малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до себе, пообіцявши повернути 18.07.2016 року увечері. Але 18.07.2016 року відповідач дитину за місцем постійного мешкання дитини разом з матерю ОСОБА_1 не повернув.

Отже, батько самочинно змінив місце проживання малолітнього сина, який весь цей час не бачиться і не спілкується з матір'ю, що для дитини його віку несприятливо позначається на розвиткові.

В судовому засіданні свідки сестра позивача ОСОБА_4 та її знайома ОСОБА_5, підтвердили, що під час спільного проживання сторін ОСОБА_3 застосовував фізичне насильство відносно ОСОБА_1, постійно влаштовував сварки, обмежував позивача та її дитини в спілкуванні з родичами та знайомими, не виконав своїх батьківських обов'язків відносно сина, забороняв викликати лікаря до хворої дитини та шляхом обману 16.07.2016 року забрав дитину у матері та до теперішнього часу місце знаходження дитини невідомо.

При цьому, згідно акту державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції в Одеській області від 17.01.2017 року, при виконанні ним ухвали суду про забезпечення позову, було встановлено відсутність відповідача ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_3 за місцем реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_5, який начебто вибув до м. Одеса на невизначений термін, місце його знаходження невідомо.

Крім того, державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального Управління юстиції в Одеській області, при виконанні ним ухвали суду про забезпечення позову, 08.11.2016 року за адресою: в АДРЕСА_6 на території СТО, де проживав відповідач ОСОБА_3, було встановлено, що наявні дитячі речі, одяг, іграшки, але дитини не було.

Отже, до теперішнього часу місце та умови проживання дитини не відомо, будь-яка інформація відносно дитини відсутня.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Судом встановлено, що мати малолітньої дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 має постійне місце проживання, джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, характеризується крайнє позитивно.

В той час батько дитини - відповідач ОСОБА_3, Спілкою вірмен України в Миколаївської області характеризується негативно, як груба, агресивна, безвідповідальна та конфліктна людина, його дії по відношенню до позивачки та їхньої дитини засуджуються громадою, в порушення вимог чинного національного та міжнародного законодавства позбавив малолітню дитину спілкування з матір'ю, місце проживання дитини не відомо, акту обстеження місця проживання дитини суду не надано та не відомі умови для виховання та розвитку дитини, при цьому, відповідач ігнорує листи-запрошення служби у справах дітей з метою з'ясування його думки щодо ситуації, яка склалась.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини за №2810/02.02.01-22/22/14/16 від 28.12.2016 року, виходячи з інтересів дитини, вважають за доцільне визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1

Таким чином, судом не встановлені виняткові обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю, а також той факт, що мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітньої дитини.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №6-2445цс16 від 14.12.2016 року, що відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своєю матір'ю, а також виходячи з інтересів дитини.

Крім того, суд вважає, що підлягає задоволенню і вимога позивача щодо стягнення на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини, виходячи з наступного:

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з 05.09.2013 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3. З серпня 2014 року сторони проживають окремо один від одного, дитина залишилась проживати разом з позивачкою і знаходилась на її утриманні, матеріальна допомога з боку відповідача не надається.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що відповідачофіційне не працює, має нерегулярний мінливий дохід, тому просила стягнути аліменти з відповідача у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн.

Відповідно до ст. ст. 180 - 182 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення їм повноліття. На виконання цього обов'язку за рішенням суду можуть стягатися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров'я і матеріального положення дітей і інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно до ст. 184 Сімейного Кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню аліменти у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до повноліття дитини, та при визначенні розміру аліментів, судом враховані матеріальний і сімейний стан відповідача, що на його утриманні не має інших неповнолітніх дітей та інших утриманців.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. та в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Єреван Вірменія на користьОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 22.11.2016 року і до повноліття дитини.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 551,20 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 640 грн.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: С.В. Щербина