Рішення № 6427060, 11.09.2009, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2009 року справа № 2-333/09 м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В. при секретарі: Савюк К.О. з участю позивача: ОСОБА_1. представника позивача: ОСОБА_4 відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирт Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,-

встановив:

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. В позовній заяві покликаються на ту обставину, що 12 квітня 1993 року державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори ОСОБА_1. було видано свідоцтво про право на спадщину по заповіту, а ОСОБА_2. - свідоцтво про право на спадщину за законом, а відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до отриманих свідоцтв кожному з них окремо належить по 1/3 частині житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 По даний час належні їм частки в будинковолодінні в натурі не визначені, в даному будинку ніхто не проживає, хоч фактично вступили в управління цим спільним майном. За ОСОБА_1. визначено зареєстрованим місце проживання в спірному будинку з 1993 року по даний час.

У позивачів виникла необхідність розпорядитись своїми частками у спільному майні на власний розсуд. Шляхом укладання відповідного договору про розподіл спільного майна відповідач відмовився.

У квітні 2008 року позивачі звернулись до Володимир-Волинського міського суду з позовом про виділ відповідних часток в натурі зі спільного майна. Відповідно до ухвали Володимир-Волинського міського суду експертом дочірнього підприємства «Таїр-Експерт» 25.06.2008 року та 08.09.2008 року проведено судову будівельно-технічну експертизу та додаткову експертизу по визначенню ряду питань про можливість поділу домобудівлі між трьома співвласниками. Згідно цього висновку визначено, що дійсна вартість, житлового будинку з надвірними будівлями становить 67905 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ять ) гривень, а також було відповідно визначено можливі відповідні варіанти поділу цього майна.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 11 вересня 2008 року наш позов був задоволений частково, а рішенням апеляційного суду Волинської області від 28.01.2009 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким було відмовлено в позові в зв'язку з неможливістю проведення виділу.

Виконавчий комітет Льотничівської сільської ради відмовив в наданні дозволу на переобладнання і перепланування будинку на три ізольовані частини (квартири), фактично із-за технічної неможливості такогр переобладнання.

В зв'язку з тим, що за період коли житловий будинок не використовується за призначенням, він руйнується і приходить в непридатний стан, а тому виникла крайня необхідність у виділі часток.

Просять припинити право власності на 1/3 частину житлового будинку \ господарських будівель вартістю 22635 грн., що знаходяться в АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3 згідно свідоцтва на спадщину по заповіту від 12 квітня 1993 року, виданого державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної власності на житловий будинок і господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1.

В судовому засіданні під час розгляду справи позивач ОСОБА_1. та представник позивача ОСОБА_4. позов підтримали з викладених у позовній заяві підстав, просять його задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3. позов не визнав, суду пояснив, що не бажає бути позбавленим батьківської спадщини, оскільки іншого власного житла не має, проживає у квартирі дружини, яка на день постановления рішення померла, використовує спірний будинок та господарські будівлі за цільовим призначенням, доглядає його і бере участь в утриманні земельної ділянки, наданої для його обслуговування. Просить врахувати, що він хворіє на туберкульоз, є особою похилого віку, а позивачі мають окреме власне житло і їхні інтереси та права ніяким чином не порушуються. Вони не приймають

участі в утриманні спірного майна й не цікавляться ним. Просить відмовити в позові повністю.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши та дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язанні^ додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної частково}" або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч.І ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що 12 квітня 1993 року державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори позивачу по справі ОСОБА_1. було видано свідоцтво про право на спадщину по заповіту, а позивачу ОСОБА_2. свідоцтво про право на спадщину за законом, та відповідачу ОСОБА_3.- свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до отриманих свідоцтв кожному з них окремо належить по 1/3 частині житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Дана обставина стверджується копіями свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5

Копіями реєстраційних посвідчень стверджується, що кожен із трьох співвласників зареєстрував своє право власності на належну йому 1/3 частину спірного будинковолодіння в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі

неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч.ч.І та 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку і^ самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачі просять припинити право власності відповідача на належну йому 1/3 частину житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 та визнати за ними право спільної власності на спірний житловий будинок і господарські будівлі.

На підтвердження своїх вимог покликаються на ту обставину, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спірне будинковолодіння є неподільним; спільне володіння і користування цим майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. Крім цього, ОСОБА_1. внесено на депозитний рахунок еуду вартість частки відповідача у спірному будинковолодінні в сумі 25 055 грн.00 коп.

Ці доводи позивачів спростовуються зібраними по справі доказами, оціненими судом в їх сукупності.

Як встановлено судом, частка відповідача є рівною за своїм розміром із частками кожного з позивачів і становить 1/3 частину спірного будинковолодіння.

Позивачі вже звертались до Володимир-Волинського міського суду з позовом про виділ відповідних часток в натурі зі спільного майна. Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 11 вересня 2008 року

Разом з тим, позивачі не надали суду доказів про те, що спільне володіння користування спірним будинком є неможливим та в чому саме полягає неможливість цього користування. Відсутність згоди відповідача на позбавлення його права на частку у спірному майні сама по собі не свідчить про неможливість спільного володіння та користування даним будинком. Так, допитані по справі свідки ствердили, що відповідач використовує даниі^ будинок за призначенням, обробляє земельну ділянку за цією ж адресою, користується господарськими спорудами.

Позивачі доказів того, що користуються спірним будинком, суду не надали, крім цього ствердили, що забезпечені іншим житлом, де постійно проживають.

Оскільки власного житла відповідач не має, він є особою похилого віку* хворіє на туберкульоз, зареєстрований у спірному будинку, що стверджується його медичною документацією, копією паспорта та будинкової книги, довідки Льотничівської сільської ради, крім цього, на момент постановления рішення судом його дружина, в квартирі якої він проживав без реєстрації, померла, що не заперечується позивачами по справі* суд вважає, що припинення права відповідача на його частку у спільному майні за вимогою позивачів завдасть істотної шкоди його правам та інтересам.

Саме по собі внесення позивачем ОСОБА_1. на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача у спірному будинковолодінні в сумі 25 055 грн.00 коп. не є достатньою підставою для задоволення позову.

Оскільки судом не здобуто жодної з підстав для припинення права відповідача на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, тс визнавати за ними право спільної власності на весь спірний будинок правових підстав у суду не має.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі ст..41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 355, 356, 358, 364, 365 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2до ОСОБА_3 про припинення права щ

частку у спільному майні за вимогою інших співвласників відмовитг

повністю.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивачів.

Кошти в сумі 25 055 грн.00 коп., внесені ОСОБА_1на депозитний рахунок Володимир-Волинського міського суд)

Волинської області Територіального управління державної судово1

адміністрації в Волинській області № 37315003000983 ГУДК у Волинськії

збласті, МФО 803014, код 26276277, згідно платіжного доручення №1 від 0*

вересня 2009 року Волинського обласного управління «Укргазбанк», яі

грошову компенсацію ОСОБА_3 за 1/3 частку у спільній власності - повернути ОСОБА_1

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: