Вирок № 64269645, 24.01.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18204/16-к

В И Р О К

іменем України

"24" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хіміча В.М.,

при секретарі Бондарчук М.В.,

з участю прокурора Фещенко О.С., Семененка Б.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016100040012166 від 28.08.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Харківської обл., громадянин України, з середньотехнічною освітою, офіційно не працюючий, не одружений, дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий 21.12.2005 Дергачівським районним судом Харківської обл., за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до З років позбавлення волі; 28.09.2006 Київським районним судом м. Харкова, за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 22.07.2008 Київським районним судом м. Харкова, за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 28.10.2013 Ленінським районним судом м. Харкова, за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 15.08.2016 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова умовно-достроково, невідбутий строк покарання: 3 місяці 29 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Суд визнав доказаним, що ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і маючи не зняті і не погашені, у встановленому законом порядку, судимості, вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 28.08.2016 року приблизно о 00 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 перебував за адресою: м. Київ, ПКіВ «Гідропарк», поряд із розважальним закладом «Фабор», де помітив неподалік від себе ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, на шиї у якого знаходився ланцюжок із золота.

В цей час у ОСОБА_2 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, а саме золотого ланцюжка та золотого хрестика, належних ОСОБА_1.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи за адресою: м. Київ, ПКіВ «Гідропарк», поряд із розважальним закладом «Фабор», 28.08.2016 приблизно о 00 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_3, після чого рукою зірвав ланцюжок з хрестиком із золота 585 проби, загальною вагою 8,21 г., вартість якого відповідно до курсу НБУ станом на 29.08.2016 (1 гр. золота - 1083,75 грн.) становить 8897 грн. 59 коп., належні останньому, після чого місце вчинення злочину покинув, та побіг в напрямку розважального закладу «Гідрозона», де був затриманий працівниками поліції.

Своїми злочинними діями ОСОБА_2. завдав майнової шкоди потерпілому, ОСОБА_1 на загальну суму 8897 грн. 59 коп..

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 після допиту потерпілого ОСОБА_1 визнав себе винним за ч. 2 ст. 186 КК України, дав покази про обставини скоєння кримінального правопорушення. Обвинувачений визнає повністю обставини скоєння злочину, вказані в обвинувальному акті, щиро кається, просить суворо не карати.

Так, ОСОБА_2 показав, що 28.08.2016 року підбіг до ОСОБА_1, після чого рукою зірвав ланцюжок з хрестиком із шиї потерпілого, після чого місце вчинення злочину покинув, та побіг в напрямку розважального закладу «Гідрозона», де був затриманий працівниками поліції, викрадений ланцюжок з хрестиком він викинув на землю, вона була вилучена, а потім повернута потерпілому ОСОБА_1

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Сторони просять не допитувати свідків по справі.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, а саме допиту свідків по справі щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням письмових доказів щодо обставин справи та доказів відносно особи обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтверджується його показами, щирим каяттям у скоєному, також показами потерпілого ОСОБА_1 та дослідженими письмовими доказами, а саме:

протоколом огляду місця події від 28.08.2016 року о 00:20 год. та ілюстрованою таблицею до нього, згідно якого виявлено та вилучено ланцюжок з хрестиком;

постановою про визнання речових доказів від 30.08.2016 року, згідно якого золотий ланцюжок з хрестиком визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи;

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, дані про обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини, має не зняті та непогашені, в установленому законом порядку судимості; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Пом'якшуючими покарання обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає щире каяття в скоєному.

Обтяжуючих покарання обставин відносно обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

При визначенні міри покарання обвинуваченому суд, з врахуванням його особи, беручи до уваги той факт, що обвинувачений вчинив повторно новий умисний злочин, маючи не зняті і не погашені, у встановленому законом порядку судимості, через невеликий строк після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не зробив для себе належних висновків та не став на шлях виправлення, вважає за вірне обрати обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений. Завдана шкода повністю відшкодована, потерпілий не має претензій матеріального характеру.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання обрати з врахуванням невідбутої частини покарання за попереднім вироком, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 28 листопада 2016 року, дати його фактичного затримання в порядку статті 208 КПК України.

Речові докази: золотий ланцюжок з хрестиком, що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - залишити у його власності;

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: