Ухвала суду № 64269113, 19.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/238/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 23 Кузьменко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В.суддівСіренка Ю. В., Пономаренка В. В. при секретаріГаджієвій Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2016 року у справі за позовом ДНЗ "Черкаського вищого професійного училища будівельних технологій" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Свої вимоги мотивуючи тим, що в оперативному управлінні ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» знаходитись учнівський гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України № 19 від 15.02.2016 року про зміну типу та назви Державного навчального закладу «Черкаський професійний будівельний ліцей» ДНЗ «Черкаський професійний будівельний ліцей» перейменовано на ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій», який є правонаступникові вищевказаного навчального закладу та у своїй освітній діяльності використовує раніше видану ліцензію.

У зв'язку з наявністю в учнівському гуртожитку вільних кімнат адміністрація училища уклала договір про здачу в найм кімнат в гуртожитку, що є державною власністю за № 17 від 01.01.2007 року з ОСОБА_6, передавши в користування житлове приміщення, яке складається з кімнати № 306.

Разом з відповідачем у зазначеній кімнаті зареєстровані та проживають її сини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Термін дії договору найму закінчився 01.01.2008 року, але адміністрація навчального закладу не попередила відповідача про відмову від укладення договору на новий строк.

Відповідно до ч.1 ст.822 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовам і на такий самий строк.

Проте з метою виселення відповідачів у 2014 року ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» зверталося до суду.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.10.201 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В описовій частині рішення суд посилався на те, що відповідачі не були повідомлені у встановленому законом порядку про відсутність наміру продовжувати строк дії договору з 01.01.2014р., отже згідно з ст. 822 ЦК України з 01.01.2014р. договір № 17 від 01.01.2007р. є таким, що продовжений на тих же умовах до 01.01.2015р.

28.09.2015 року за № 969 на адресу відповідачів, направлялась вимога адміністрації навчального закладу щодо звільнення займаної житлової площі, а саме, кімнати № 306 учнівського гуртожитку в строк до 01.01.2016 року. Дана вимога, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 30.09.2015року.

08.10.2015 року на адресу відповідачів повторно направлено вимогу щодо звільнення займаної житлової площі, яка, відповідно до накладної за №К0249604 від 08.10.2015, отримана 09.10.2015 року.

Проте як зазначає позивач відповідачі займане житлове приміщення не звільнило, що і змусило звертатися з позовом до суду.

Позивач просив:

виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кімнати № 306 учнівського гуртожитку ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення;

судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2016 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з кімнати № 306 учнівського гуртожитку ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» судові витрати в розмірі 459 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» судові витрати в розмірі 459 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» судові витрати в розмірі 459 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду у червні 2016 року ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, яка ухвалами Апеляційного суду Черкаської області від 11.07.2016 року та від 15.09.2016 року була залишена без руху.

В зв'язку з не усуненням недоліків у визначений термін, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 5.10.2016 року апеляційна скарга була визнана неподаною та повернутою апелянту.

В листопаді 2016 року ОСОБА_6 повторно звернулася з апеляційною скаргою.

Мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору повинен був керуватися нормами житлового законодавства, а не на норми, що регулюють договір майнового найму.

На думку апелянта судом не було враховано те, що відповідно до ст. 131 Житлового кодексу Української РСР, постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986р. №208 було затверджене Примірне положення про гуртожитки. В п. 40, п. 44 даного положення закріплені підстави за яких здійснюється виселення з гуртожитків без надання іншого житлового приміщення.

А відповідно до п.п. 1.1. Типового договору найму жилого приміщення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. №939, зазначено, що наймодавець надає наймачу і членам його сім'ї житло у безстрокове користування.

Отже, положення п. 6.1. Договору, на який посилається позивач та суд своєму рішенні є - недійсним.

Статтею 132 Житлового кодексу Українського РСР та Примірним положенням про гуртожитки передбачено підстави та порядок виселення з гуртожитку. Позивач не надав докази того, що щодо відповідачів існують підстави виселення.

Крім того апелянт зазначає, що оскільки вона та її діти вселилися в кімнату №306 гуртожитку по АДРЕСА_1 на законних підставах, прожили там, будучи зареєстрованими, більше 5 років, іншого житла ми не мають, то до них повинно було бути застосовано норми ст. 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", згідно якого забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Апелянт просить суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Ст. 213 ЦПК України передбачає, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення, що переглядається відповідає визначеним критеріям та вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії паспорта НОМЕР_1 ОСОБА_6 зареєстрована в АДРЕСА_1 16.05.2001 року /а.с.26/, яка є кімнатою гуртожитку ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій».

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 18.01.2016 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 /а.с.9/.

Відповідачі не є учнями даного навчального закладу та не перебувають з ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» в трудових відносинах.

Підставою для проживання відповідачів в даній кімнаті є укладений 01.01.2007р. між адміністрацією ПТУ № 15 та ОСОБА_6 договір № 17 "Про здачу в найм кімнат в гуртожитку, що є державною власністю" на термін з 01.01.2007 р. до 01.01.2008 р., згідно з яким ОСОБА_6 було надано у тимчасове користування жиле приміщення по АДРЕСА_1 /а.с.8/.

Сторонами по справі, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час перегляду в апеляційній інстанції, не заперечувалося, що після 01.01.2008р. відбувалась неодноразова, за згодою сторін, пролонгація договору № 17 від 01.01.2007р. Востаннє строк дії вказаного договору продовжувалась на строк з 01.01.2013р. по 01.01.2016р.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Листом 28.09.2015р. відповідачці ОСОБА_6 була направлена вимога про звільнення помешкання до 01.01.2016р. після закінчення строку дії договору /а.с.10/, а оскільки відповідачі умов договору та вимоги про звільнення кімнати не виконали, то позивача звернувся до суду з позовом, пославшись на норми глав 58,59,ст.391 ЦК України.

Главами 58, 59 ЦК України визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму житла, а положеннями статті 391 ЦК України захищено права власника від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

Оскільки відповідачі проживали у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, строк якого закінчився, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що власник гуртожитку правомірно звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі положень ЦК України. Що відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які були висловлені у Постанові від 1 липня 2015 року по справі № 6-503цс15. У зв'язку з чим заперечення відповідача ОСОБА_6 щодо неправильного застосування судом норм матеріального права до даних правовідносин та про необхідність застосування норм ст.132 ЖК УРСР та Примірного положенням про гуртожитки, якими врегульовано порядок виселення з гуртожитків, є безпідставними та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Суд першої інстанції, встановивши вказані обставини, дійшов до правильного висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки строк дії договору найму житлового приміщення закінчився і сторони не досягли домовленості про його подальшу пролонгацію, а відповідачі не довели належними доказами про наявність інших підстав ніж були передбачені вказаним договором, для подальшого проживання у кімнаті гуртожитку, договір найму якої закінчився. Також не надала ОСОБА_6 таких доказів і при зверненні з апеляційною скаргою.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасована правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому, за встановлених обставин, підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2016 року - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2016 року у справі за позовом ДНЗ "Черкаського вищого професійного училища будівельних технологій" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :