Постанова № 64264299, 17.01.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р.Справа № 914/4009/14

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від прокуратури (скаржника) ОСОБА_2

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області, вих.№05/2-1202вих-16 від 31 жовтня 2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 року (підписане 24.10.2016 року), суддя Березяк Н.Є., прийняте за результатами розгляду

заяви Прокурора Львівської області, вих.№05/2-882вих-16 від 19 серпня 2016 року

про перегляд за нововиявленими обставинами

ухвали Господарського суду Львівської області від 30.03.2016 року

у справі №914/4009/14

за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 обласної організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», м. Львів

про звільнення земельної ділянки

в с т а н о в и в :

07 листопада 2014 року Прокурор Залізничного району м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради з позовом до ОСОБА_1 обласної організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про звільнення земельної ділянки, площею 0,9436 га, вартістю 972851,60 грн., кадастровий номер 4610136300:04:015:0082, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 8А, яку займає відповідач, привести її у попередній стан та повернути у володіння ОСОБА_1 міської ради.

З урахуванням заяви (вих.№05/10-615вих16 від 03 березня 2016 року) прокурор просив суд зобовязати відповідача звільнити земельну ділянку, площею 0,94022 га, вартістю 972851,60 грн., кадастровий номер 4610136300:04:015:0082, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 8А, яку займає відповідач, окрім частини земельної ділянки, яка знаходиться під обєктом нерухомого майна площею 33,8 кв. м, яке належить ПП «Львівінтерспорт» на праві власності; привести її у попередній стан та повернути у володіння ОСОБА_1 міської ради (арк. справи 191 том І).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2016 року у справі №914/4009/14 позов Прокурора Залізничного району м. Львова, заявлений в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки прокурором не обґрунтовано порушення інтересів держави. При цьому, суд послався на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №813/8219/14, залишену без змін ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі №876/3502/15 (№813/8219/14), якою визнано протиправними дії прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 щодо наявності підстав порушень або загрози порушень інтересів держави ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» використанням земельної ділянки площею 0,9436 га, кадастровий номер 4610136300:04:015:0082, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 8А.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі №914/4009/14 та направити справу для розгляду по суті до Господарського суду Львівської області.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2016 року по справі №914/4009/14 ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області без задоволення.

В касаційному порядку постанова апеляційного господарського суду не оскаржувалась.

23 серпня 2016 року Прокурор Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі №914/4009/14 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати вказану ухвалу, розглянути справу та прийняти рішення по суті. Вказана заява мотивована тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2016 року у справі №К/800/52224/15 за позовом ОСОБА_1 обласної організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 задоволено касаційну скаргу Прокуратури Львівської області, постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про визнання протиправними дій прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 щодо звернення до Господарського суду Львівської області з позовом до ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про звільнення земельної ділянки (справа №914/4009/14).

Посилаючись на п.4 ч.2 ст.112 ГПК України, заявник зазначив, що ухвалення зазначеної вище постанови Вищого адміністративного суду України є підставою для перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі №914/4009/14 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 02 листопада 2016 року про виправлення описки в рішенні) ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі №914/4009/14 скасовано та відмовлено в задоволенні позову Прокурора Залізничного району м. Львова, заявленого в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про звільнення земельної ділянки.

Суд у рішенні зазначив, що проаналізувавши доводи представників сторін, прийшов до висновку про підставність вимог прокурора щодо перегляду ухвали за нововиявленими обставинами, її скасування та розгляду справи по суті. Разом з тим, розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд зазначив, що відсутність у відповідача документів, які посвідчують його право користування спірною земельною ділянкою, зумовлена неможливістю здійснення оформлення прав на земельну ділянку з незалежних від відповідача обставин, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 обласна організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» вживала всіх заходів з метою врегулювання договірних відносин та укладення (продовження терміну дії) договору оренди спірної земельної ділянки. Також суд у рішенні зазначає про підтвердження матеріалами справи, що відповідач по даний час користується земельною ділянкою, на якій розміщена автостоянка №8, право власності на яку зареєстроване за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2008 року, яка сплачувала орендну плату, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості із сплати орендної плати за землю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Перший заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року по справі №914/4009/14 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Апелянт зазначає, що вказане рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також таким, що містить висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, скаржник наголошує, що відповідно до положень ст.33 ЗУ «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, в той час як ОСОБА_1 обласною організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» відповідна заява про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди у відповідний строк (не пізніше ніж за 90 днів до його закінчення) до ОСОБА_1 міської ради не подавалась. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що спірна земельна ділянка включена в перелік земельних ділянок, призначених для продажу на конкурентних засадах на підставі ухвали сесії ОСОБА_1 міської ради №741 від 19 квітня 2007 року. Також апелянт вказує, що довідка про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати відповідачем не є належним доказом по справі. У апеляційній скарзі перший заступник прокурора Львівської області зазначає, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив їх задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року по справі №914/4009/14 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н та б/д). Зокрема, зазначав, що після закінчення строку дії договору оренди ОСОБА_1 міська рада не заперечувала щодо подальшого користування земельної ділянки ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та отримувала і використовувала у власних цілях орендну плату, яку вносив в бюджет відповідач. Таким чином, оскільки на земельній ділянці по вул. Щирецькій, 8А у м. Львові площею 0,9436 га розташований цілісний майновий комплекс автостоянка №8, то земельна ділянка повинна перебувати в користуванні виключно власника автостоянки ПП «Львівінтерспорт».

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить підпис його представника на формулярі про оголошення перерви в судовому засіданні від 16 січня 2017 року. У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримала доводи прокурора, звернувши увагу суду на те, що на час слухання даної справи власником автостоянки за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 8а є ПП «Львівінтерспорт», за яким зареєстровано право власності на нерухоме майно площею 33,8 кв. м.

Оскільки явка представника позивача не визнавалась обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали ОСОБА_1 міської ради №3206 від 09 лютого 2006 року ОСОБА_1 обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів передано в оренду земельну ділянку площею 0,9436 га на вул. Щирецькій, 8А терміном на 1 рік для обслуговування автостоянки.

24 березня 2006 року між ОСОБА_1 міською радою (в тексті договору орендодавець) та ОСОБА_1 обласною організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, а саме: п.п.1, 2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,9436 га в тому числі під забудовою 0,0024 га, під твердим покриттям 0,9412 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Щирецькій, 8-а для обслуговування автостоянки.

На земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна, а саме: камяна нежитлова будівля (п.3 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди землі становила 972 851,60 грн., що зазначено у п.5 Договору.

Відповідно до п.8 Договору останній укладено на 1 (один) рік до 09 лютого 2007 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначений Договір зареєстрований у ОСОБА_1 міському відділі ОСОБА_1 регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 30 травня 2006 року за № 04:06:438:01201 кн.04-3.

Колегією суддів також встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10 січня 2008 року по справі №12/378 за Громадською організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів (м. Київ) визнано право власності на автостоянку №8, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 8А.

В апеляційному порядку вказане рішення не переглядалось, у звязку з відмовою ОСОБА_1 апеляційним господарським судом ухвалою від 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 міській раді у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

За договором купівлі-продажу від 30 грудня 2008 року Всеукраїнська спілка автомобілістів продала автостоянку №8 Приватному підприємству «Львівінтерспорт». У п.1 Договору зазначено, що до автостоянки відносяться наступні будівлі та споруди: прохідна цегляна, позначена на плані літерою «А-2»; вбиральня деревяна, позначена на плані літерою «Т»; огорожа з металевої сітки, позначена на плані цифрою «1»; замощення асфальтобетонні, позначені на плані літерою «І»; ворота металеві, позначені на плані цифрою « 2».

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22384248 від 06 квітня 2009 року власником автостоянки №8 на вул. Щирецькій, 8А в м. Львові є Приватне підприємство «Львівінтерспорт».

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду (ч.2 ст.113 ГПК України).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Отже, суд на підставі ст.112 ГПК України може переглянути прийняте ним судове рішення за наявності двох умов в їх комплексному зв'язку: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення зі спору (обставини, які не могли бути відомі заявникові). При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

У п.3 (абз.2) вказаної вище постанови Пленуму ВГС України розяснено, що у зясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2-5 частини 2 ст.112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

За змістом приписів розділу ХІІІ ГПК ухвала господарського суду може бути переглянута за нововиявленими обставинами за одночасної наявності двох умов: вона, по-перше, підлягає оскарженню в апеляційному та в касаційному порядку і, по-друге, перешкоджає подальшому розглядові справи господарським судом (п.8.4 згадуваної Постанови).

Подаючи заяву про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі №914/4009/14 за нововиявленими обставинами, Прокурор Львівської області посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2016 року у справі №К/800/52224/15 за позовом ОСОБА_1 обласної організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4, якою задоволено касаційну скаргу Прокуратури Львівської області, постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, які були підставою для залишення позову без розгляду, скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про визнання протиправними дій прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 щодо звернення до Господарського суду Львівської області з позовом до ЛОО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про звільнення земельної ділянки.

Враховуючи приписи п.4 ч.2 ст.112 ГПК України та наведені вище положення законодавства, колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність нововиявлених обставин, які слугують підставою для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі №914/4009/14 про залишення позову Прокурора Залізничного району м. Львова в цій справі без розгляду.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно з ч.8 ст.114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як зазначалось вище, у листопаді 2014 року Прокурор Залізничного району м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради з позовом до ОСОБА_1 обласної організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про звільнення земельної ділянки, площею 0,9436 га, вартістю 972851,60 грн., кадастровий номер 4610136300:04:015:0082, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 8А, яку займає відповідач, привести її у попередній стан та повернути у володіння ОСОБА_1 міської ради. Прокурор серед іншого посилається на лист Державної інспекції сільського господарства в Львівській області №5923/3-10-8 від 27.10.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів в особі голови ОСОБА_5 не звільнено земельну ділянку площею 0,9436 га у м. Львові по вул. Щирецька, 8а, яка використовується для автостоянки.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Поряд з тим, статтями 123, 124 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди землі. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності і право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.125, 126 ЗК України).

Як зазначалось вище, у п.8 договору оренди землі від 24 березня 2006 року, сторони погодили укладення останнього терміном на один рік до 09 лютого 2007 року. Поряд з тим, погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2006 року ОСОБА_1 обласною організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» подано заяву про надання в оренду терміном на пять років земельну ділянку під автостоянкою по вул.Ширецькій, 8А у м. Львові.

23 січня 2007 року з метою продовження (укладення на новий строк) договору оренди землі, відповідач звернувся в Управління архітектури та містобудування м. Львова про надання висновку на продовження договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років, а також у ОСОБА_1 міське управління земельних ресурсів, де отримав відповідні погодження.

04 липня 2007 року Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради листом за №5-080/2403 повідомило відповідача про неможливість продовження договору оренди земельної ділянки, оскільки остання включена в перелік земельних ділянок, призначених для продажу на конкурентних засадах на підставі ухвали сесії ОСОБА_1 міської ради №741 від 19.04.2007 року.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній лист ОСОБА_1 міської ради про заперечення щодо продовження дії договору оренди землі від 24 березня 2006 року.

Разом з тим, міською радою не враховано, що відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України (в редакції від 01.01.2008 року) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічне положення містилося у Земельному кодексі України в редакції від 14.10.2008 року, що була чинна на момент укладення договору купівлі продажу стоянки №8.

Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу від 30 грудня 2008 року до автостоянки відносяться наступні будівлі та споруди: прохідна цегляна, позначена на плані літерою «А-2»; вбиральня деревяна, позначена на плані літерою «Т»; огорожа з металевої сітки, позначена на плані цифрою « 1»; замощення асфальтобетонні, позначені на плані літерою «І»; ворота металеві, позначені на плані цифрою « 2».

Із технічного паспорта на автостоянку №8, що знаходиться у м. Львові по вул. Щирецькій, до автостоянки відносяться наступні будівлі та споруди: прохідна цегляна, загальною площею 33,8 кв. м., позначена на плані літерою «А-2»; «Т» - вбиральня площею 4,7кв.м.; огорожа з металевої сітки 383,9 п. м.; ворота металеві та асфальтове замощення площею 8835 кв. м.

Слід зазначити, що з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22384248 від 06 квітня 2009 року вбачається, що власником автостоянки №8 на вул. Щирецькій, 8А в м. Львові є Приватне підприємство «Львівінтерспорт».

При цьому, відповідач не заперечує використання спірної земельної ділянки ПП «Львівінтерспорт».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач чи ПП «Львівінтерспорт» здійснюють самовільне користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому, враховується, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, і при вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

ОСОБА_1 міською радою не враховано, що ПП «Львівінтерспорт», набувши право власності на автостоянку №8 на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2008 року, не позбавлене права користування земельною ділянкою для обслуговування такої автостоянки, оформивши його у відповідності до вимог чинного законодавства. Поряд з тим, матеріалами справи підтверджено сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за землю.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Прокурором такі обставини не доведено.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність нововиявлених обставин щодо перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 30.03.2016 року у справі №914/4009/14 за нововиявленими обставинами та відсутність підстав для задоволення позову.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги, у відповідності з ст.49 ГПК України, залишається на скаржнику.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105, 112-114 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року по справі №914/4009/14 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 02 листопада 2016 року про виправлення описки) залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/4009/14 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 23.01.2017 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_6