Постанова № 64263948, 16.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа № 922/2811/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№3106 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.16 у справі № 922/2811/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків

про стягнення 203770,47 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за поставлений природний газ згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 15-472-БО-32 від 22.12.2014р.: пені у розмірі 116132,76 грн.; суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь період прострочення, що складає 77837,50 грн. та 3% річних у розмірі 9800,21 грн., що разом становить 203770,47 грн. Судові витрати позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2016 року у справі №922/2811/16 (суддя Кухар Н.М. ) у позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що відповідачем порушено строки оплати газу, встановлені пунктом 6.1. договору. Вказує на те, що жодне положення договору не пов'язує строк оплати з моментом надіслання актів чи їх отримання, про що стверджує відповідач, у спірних правовідношеннях строк оплати пов'язаний лише з моментом складання таких актів.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що позивач не надав доказів належного виконання свого обовязку щодо надіслання актів приймання передачі природного газу на адресу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", в звязку з цим строк оплати не настав та відсутні підстави для стягнення санкцій.

В судовому засіданні 19 грудня 2016р. оголошена перерва до 16 січня 2017р об 11 год. 30хв.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 22.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (відповідачем) було укладено Договір № 15-472-БО-32 купівлі-продажу природного газу ; згідно п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. При цьому, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 155,000 тис.куб.м.

У п. 3.3. договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця три примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного, уповноваженим представником та скріпленого печаткою. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 6.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пункт 6.3. Договору передбачає, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються що при перерахуванню коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п. 6.1. цього Договору.

02.11.2015р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 10 до Договору від 22.12.2014 № 15-472- БО-32, якою було змінено п. 6.3. ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору та викладено його у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється на поточний рахунок Продавця з урахуванням вимог ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використання природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору".

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 203770,47грн., на підтвердження чого позивачем надано акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р. та від 31.12.2015р. б/н на загальну суму 459543,02 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на момент подачі позову до суду суму основного боргу за поставлений у 2015 році природний газ сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується позивачем.

Позивач, посилаючись на несвоєчасне здіснення розрахунків відповідачем, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Харківгаз" штрафних санкцій, в якій на підставі п.п. 7.2., 9.3. Договору та ст. 625 ЦК України здійснив нарахування пені, розмір якої склав 116132,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 77837,50 грн. та 3% річних у розмірі 9800,21 грн. (всього на суму 203770,47 грн.)

Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, оскільки вважав, що позивачем порушені умови про повернення актів приймання - передачі газу.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що за змістом п.п.3.4,6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №15-472-БО-32, право на проведення остаточних розрахунків у покупця виникає лише за умови повернення акту приймання - передачі газу, в зв'язку з тим, що позивач не надав доказів повернення відповідачу актів приймання - передачі газу, тому порушення грошового зобовязання відсутнє та виконання зобовязання відстрочено на час прострочення кредитора.

Колегія суддів вважає, зазначений висновок неправильним як такий, що не відповідає чинному цивільному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що позивач (продавець) та відповідач (покупець) по-різному витлумачуючи зміст пунктів 3.4 та 6.1 договору, неоднаково розуміють термін виконання зобов'язання з оплати щомісячно поставленого газу.

Відповідно до ч.3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Згідно зі частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 договору №15-472-БО-32 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначений пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, пунктом 6.1 договору №15-472-БО-32 встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, що відповідає приписам ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п.3.4 договору №15-472-БО-32 акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу, тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовується висновок суду першої інстанції про зворотне.

Крім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано докази внесення будь-яких змін до договору №15-472-БО-32, в тому числі до п.6.1 цього договору.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу, тобто прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Колегія суддів вважає, що умови договору №15-472-БО-32 не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акта покупцем, тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобовязанням відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що, не врахувавши приписи ч.1 ст.530 та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини прострочення підписання позивачем актів приймання-передачі газу з 31.01.2015 по 31.12.2015 та їх несвоєчасного повернення відповідачу, а саме з недотриманням 8-денного терміну, передбаченого п.3.4 договору, вказують на встановлення іншого строку платежу за поставлений газ.

Суд першої інстанції зробив неправомірний висновок про перенесення строку платежу на дату отримання покупцем оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаного продавцем, з якого починається обовязок оплатити отриманий газ, що суперечить матеріалам справи, зокрема проведенням розрахунків та відсутністю заборгованості за отриманий газ.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання суду першої інстанції на норми ч.4 ст.512 та ч.ч.1,2,3 ст.538 ЦК України в обґрунтування висновку про ненастання прострочення боржника внаслідок прострочення кредитора, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 512 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Проте, згідно з п.4.1 договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Матеріали справи свідчать про відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів та строків щомісячної поставки газу протягом з 31.01.2015 по 31.12.2015р., тому прострочення оформлення окремих актів приймання-передачі газу не може змінювати конкретний строк оплати, визначений пунктом 6.1 договору.

Колегія суддів враховуючи, що акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання позивачем актів з 31.01.2015 по 31.12.2015.

Отже, підстави, які б певним чином заважали або впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п.6.1 договору, а прострочення позивача щодо підписання актів не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підставі ч.2 ст.613 ЦК України, оскільки саме відповідач спочатку складає акт та обізнаний про обсяг спожитого у відповідному місяці природного газу за показниками лічильників (п.п.3.4,4.1 договору).

Разом з тим, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обовязку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Таким чином, суд першої інстанції в обґрунтування висновку щодо ненастання обов'язку відповідача оплатити поставлений газ до моменту повернення позивачем підписаних актів приймання-передачі газу помилково застосував норми ч.2 ст.530 та ст.ст.512, 538 ЦК України, оскільки сторонами в п.6.1 договору №15-472-БО-32 чітко визначено строк остаточного розрахунку за фактично поставлений газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору №15-472-БО-32 передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає, що в звязку з прострочкою оплати отриманого газу є підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача 116132 грн. 76 коп. пені, 9800 грн. 21 коп. 3% річних, 77837 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 530,611,612,613,629,692 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.16 у справі №922/2811/16 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м.Харків, вул.Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ 03359500) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, (01001, м. Київ, вул.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 116132 грн. 76 коп. пені, 9800 грн. 21 коп. 3% річних, 77837 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 3056 грн. 57 коп судового збору, 3356 грн. 77 коп. судового збору по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.01.17

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.