Рішення № 64263798, 18.01.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2017 р.Справа № 916/2797/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.06.2014р.

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №6/исх-гс від 05.01.2017р.

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність №022-20/13 від 10.1.2017р.

від відповідача-3: не зявився

від третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради): ОСОБА_3, довіреність №01-36/75 від 13.12.2016р.

від третьої особи (Фірми «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю): не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1, код ЄДРПОУ 22515644)

до відповідачів: 1. Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691);

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919);

3. Юридичного департаменту Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26302537) в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд.6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фірма «Лебідь» у вигляді тов. ариства з обмеженою відповідальністю (65006, м. Одеса, вул. Маловського, 3-А, код ЄДРПОУ 22458136)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

про: визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

Суть спору: Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя Одеської міської ради; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне свідоцтво про право власності було видане та державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно було проведено під час чинності рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138; позивачем власними коштами та силами збудовано спірне нерухоме майно; постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобовязання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою обєкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнано протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнано протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», правонаступником якого є реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20 січня 2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; зобовязано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 08.11.2016р. о 12:00; витребувано додаткові документи.

08.11.2016р. за вх.№27118/16 до суду від відповідачів надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

08.11.2016р. за вх.№27119/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

08.11.2016р. за вх.№27122/16 до суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У відзиві відповідач-1 та відповідач-2 заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав: наявності правових підстав для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за територіальною громадою міста ОСОБА_2; недоведеності позивачем факту знищення будівлі кінотеатру «Генуа»; права власності територіальної громади міста ОСОБА_2 на земельну ділянку, на якій розташоване спірне нерухоме майно; безпідставності виникнення речових прав у позивача на реконструйований обєкт будівлі кінотеатру «Генуа»; не визначення постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15 правового статусу спірного нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2016р. розгляд справи відкладено на 22.11.2016р. о 12:00; витребувано додаткові документи.

22.11.2016р. за вх.№28397/16 до суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

22.11.2016р. за вх.№28396/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

22.11.2016р. за вх.№2-6158/16 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, до якого позивачем заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2016р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Юридичний департамент Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26302537) в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6); розгляд справи розпочато заново та відкладено на 12.12.2016р. о 15:00; витребувано додаткові документи.

05.12.2016р. за вх.№29396/16 до суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача-3 та додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач-3 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав реалізації відповідачем-3 повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень лише з 25.04.2016р.

12.12.2016р. за вх.№30059/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

12.12.2016р. за вх.№30062/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи

12.12.2016р. за вх.№30060/16 до суду від відповідачів-1,2 надійшли додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи

12.12.2016р. за вх.№2-6588/16 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі №916/2797/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2016р. розгляд справи відкладено на 23.12.2016р. о 10:45; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фірму «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65006, м. Одеса, вул. Маловського, 3-А, код ЄДРПОУ 22458136); витребувано додаткові документи.

23.12.2016р. за вх.№2-6823/16 до суду від відповідача-1,2 надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи задля встановлення обставин відповідності спірного обєкта нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та співвідношення спірного обєкту з кінотеатром «Генуя».

23.12.2016р. за вх.№31079/16 до суду від відповідача-1,2 надійшов лист Юридичного департаменту Одеської міської ради, в якому останній гарантує оплату судової будівельно-технічної експертизи у випадку задоволення клопотання представника Одеської міської ради щодо її призначення.

23.12.2016р. за вх.№31085/16 до суду від відповідача-1,2 надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2016р. розгляд справи відкладено на 18.01.2017р. о 10:00; витребувано додаткові документи.

18.01.2017р. за вх.№2-286/17 до суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

18.01.2017р. за вх.№1156/17 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача-1 та відповідача-2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. У письмових пояснення позивач заперечив проти застосування строку позовної давності, у разі визнання судом пропуску строку позовної давності просив суд поновити строк позовної давності.

18.01.2017р. за вх.№1146/17 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

18.01.2017р. за вх.№1147/17 до суду від позивача надійшов відзив на клопотання відповідачів-1,2 про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, в якому останній заперечив проти призначення у справі судової експертизи.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідачів-1,2 за вх.№2-6823/16 від 23.12.2016р. про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (з наступними змінами та доповненнями).

Ретельно дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, господарський суд дійшов висновку про відсутність дійсної потреби у призначенні у справі судової будівельно-технічної експертизи, предметом якої є, зокрема, дослідження обставин відповідності спірного обєкта нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та співвідношення спірного обєкту з колишнім кінотеатром в парку ім. Т.Г. Шевченка «Генуя». При цьому господарський суд дійшов висновку, що призначення судової експертизи у даній справі може суттєво вплинути на строки розгляду даної справи.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів-1,2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволення в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради) заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-3 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.11.2016р., 15.12.2016р., 27.12.2016р. окрім того, у судовому засідання судом задоволено клопотання відповідача-3 за вх.№29396/16 від 05.12.2016р. про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа (Фірма «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Слід взяти до уваги, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством звязку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач-3 та третя особа (Фірма «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд розглянув справу за наявними матеріалами за відсутністю їх представників.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, господарський суд встановив:

25.06.1997р. між Центральним парком культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебідь» (Орендар, третя особа) укладений договір оренди території колишнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка, відповідно до якого Орендодавець здає в орендне користування, а Орендатор приймає в оренду: територію 1550 кв.м. колишнього літнього кінотеатру з прибудованими приміщеннями під кафе (тільки стіни, без покрівлі одноповерхової прибудови), ціль оренди: побудувати двоповерхову будівлю 14х20 м під Одеський Корейський культурно-оздоровчий центр, відкрити кафе з східними стравами та напоями.

02.07.1997р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебідь» та Релігійною громадою євангельських християн-баптистів «Алілуйя» укладений договір про співробітництво та спільну діяльність з будівництва Одеського корейського культурного центру, відповідно до якого сторони зобовязуються спільно збудувати на території колишнього літнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка Одеський корейський культурний центр у складі: кафе з корейськими та східними стравами та Дім молитви для проведення культурних та релігійних заходів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 визнано за Релігійним обєднанням євангельських християн-баптистів «Алілуйя» право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського корейського культурного центру, загальною площею 270,5 кв.м. та спортивну заасфальтовану площадку площею 550 кв.м., огорожу - паркан довжиною 24,96 м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

22.08.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси», відповідно до якого Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою обєкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком; оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності, зазначені в додатку до цього рішення. У п.99 Додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 (Перелік обєктів нежитлового фонду комунальної власності) вказано окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

24.12.2007р. на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано територіальній громаді міста ОСОБА_2 в особі Одеської міської ради Свідоцтво про право власності на нежилу 2-поверхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

10.01.2008р. проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади міста ОСОБА_2 в особі Одеської міської ради на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8., про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 17.11.2016р.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №17/247-04-7138 рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області; розгляд справи на даний час триває.

У червні 2008 року Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» звернулась до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобовязання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою обєкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міській раді свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу, окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13.07.2007р. на імя Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; зобовязання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобовязання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою обєкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнано протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8; визнано протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8; зобовязано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) встановлено, зокрема, що:

- 22.08.2007р. Виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси», відповідно до кого Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою обєкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком, а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності, зазначені у вищевказаному додатку до рішення. У п.99 додатку до вказаного рішення «Перелік обєктів нежитлового фонду комунальної власності» до такого переліку віднесено окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8. На підставі вищезгаданого рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради видано Свідоцтво про право власності на вищезгаданий обєкт нерухомості, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р. №17313845;

- при визначенні підстав набуття територіальною громадою м. Одеси права власності на спірне майно, адміністративними судами попередніх інстанцій на думку Вищого адміністративного суду України фактично ототожнено спірну двоповерхову будівлю загальною площею 289,3 кв.м, яка є новоствореним майном і на яку оскаржуваним рішенням видано Свідоцтво про право власності і зареєстровано право власності за відповідачем, з кінотеатром «Генуя», між тим, кінотеатр «Генуя» був зруйнований та з 1997 року на його місці позивач почав зводити двоповерхову будівлю - культову споруду (Дім молитви). Таким чином, адміністративні суди попередніх інстанцій помилково обґрунтовували законність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію права власності на двоповерхову культову споруду загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1/8 з отриманим у 1991-1992 роках правом власності територіальної громади м. Одеси на обєкт нерухомості - кінотеатр «Генуя» (неіснуючий на момент прийняття рішення);

- Вищим адміністративним судом України визнано, що відсутність зареєстрованого майнового права у позивача не свідчить про відсутність у нього інтересу, порушення якого також є підставою для звернення до суду; при цьому встановлено, що позивач має інтерес, який в розумінні статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ є «легітимним очікуванням» та підлягає захисту;

- за таких обставин Вищий адміністративний суд України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) визнав протиправним та скасував рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобовязання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою обєкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

- окрім того, Вищий адміністративний суд України визнав протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді спірного Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- Вищий адміністративний суд України визнав протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8, та зобовязав Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя Одеської міської ради; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний суд України рішенням у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.04.2004р. №18-рп/2004 вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому звязку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом обєктивного і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006р. Суд нагадує, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (Pressos Compania

Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995р., п.31).

Так, виходячи з встановлених постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) обставин, у позивача наявні законні очікування щодо спірного нерухомого майна, що в розумінні статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ є «легітимним очікуванням» та підлягає захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Із урахуванням правової позиції, висловленої у листі Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» від 01.04.2014р., питання про недійсність (незаконність) свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих субєктами владних повноважень, може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п.10 ч.2 ст. 16 ЦК, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Така ж правова позиція викладена і в розясненнях Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (дійсного на момент видачі спірного свідоцтва), оформлення права власності на обєкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію; - власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку; - членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески; - юридичним особам у разі внесення до статутного фонду обєктів нерухомого майна їх засновниками; - фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, обєднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, обєднання, організації, що ліквідовується; - фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність обєкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання; - інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність обєкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання обєкта (частини) інвестору; - реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна; - у разі виділення окремого будинку зі складу обєкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель); - фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна, акта про прийняття обєкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього обєкта; - фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу; - фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на обєкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції станом на момент видачі спірного свідоцтва) державний реєстратор прав у межах своїх повноважень: здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер. Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.

За положеннями п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на даний час) субєктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на даний час) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013р. року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Так, виходячи з встановлених постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) обставин, у звязку з визнанням протиправним та скасування судом рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси» в частині оформлення та видачі спірного Свідоцтва про право власності, визнанням судом протиправними дій Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді спірного Свідоцтва про право власності, визнанням судом протиправними дій Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» щодо здійснення за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, - є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» у даній справі про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя Одеської міської ради та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

Іншого учасниками процесу не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Водночас відповідачами-1,2 у заяві за вх.№2-286/17 від 18.01.2017р. заявлено про застосування строку позовної давності

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, за приписом частини пятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з обєктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобовязаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у звязку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 2.2, 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (з наступними змінами і доповненнями).

Так, про обізнаність позивача про порушення своїх прав спірним Свідоцтвом про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 та державну реєстрацію права власності свідчить звернення позивача до суду та подальший розгляд судом адміністративної справи, яку врешті вирішено Вищим адміністративним судом України 05.10.2016р.

Водночас з урахуванням тривалості розгляду справи адміністративними судами та встановлених Вищим адміністративним судом України у постанові від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) обставин, господарський суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача в порядку ч.5 ст. 267 ЦК України.

За таких обставин позов Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, ч.2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1 (Одеську міську раду), оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя Одеської міської ради.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

4. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1, код ЄДРПОУ 22515644) 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 23 січня 2017 р.

Суддя Ю.С. Бездоля