Постанова № 64263721, 19.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2017 року Справа № 904/11221/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Ковзиков В.Ю.

за участю:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 01-9/27-06 від 11.01.2017 року, приймав участь в судовому засіданні 20.12.2016 року;

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 14-416юр від 12.10.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року

у справі№ 904/11221/15

за позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія", м. Миколаїв

доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

простягнення заборгованості за договором № 391П-2013/2360 від 25.07.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року у справі № 904/11221/15 (суддя Петренко І.В.) замінено найменування позивача з Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" на Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія". Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" 94 850,29 грн. пені, 11 690,48 грн. 3 % річних, 1 598,03 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- додаткові послуги, не передбачені Договором та додатками до нього, повинні оплачуватись на підставі актів, підписаних обома сторонами Договору. Відповідач зі свого боку не підписував жодних актів, які б підтверджували виконання позивачем додаткових робіт/надання додаткових послуг, а отже у відповідача не виникло жодних зобов'язань по оплаті таких послуг;

- не можливо встановити факт прострочення здійснення розрахунків за Договором зі сторони відповідача, з чого вбачається безпідставність та необґрунтованість вимог позивача;

- господарським судом не було прийнято до уваги заперечення відповідача про те, що системний аналіз положень розділу 3 Договору "Порядок розрахунків" дає підстави стверджувати, що оплата відповідачем виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється протягом 15 днів з дати підписання коносаменту та акту виконаних робіт. З наведених зауважень відповідача вбачається, що відповідно до положень укладеного між сторонами Договору оплата була здійснена відповідачем своєчасно, в межах обумовленого сторонами 15-денного строку з дати підписання акту виконаних робіт;

- позивач не надав належних доказів прострочення відповідачем оплати виставлених рахунків, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.12.2016 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором № 391П-2013/2360 від 25.07.2013 року у розмірі 53 011,28 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції під час нового розгляду справи, всупереч вказівкам, які містяться в постанові Вищого господарського суду України та є обовязковими для нього при вирішенні спору, не встановив природи основного боргу за рахунками № 541 від 30.06.2015 року на загальну суму 34 889,64 грн. та №542 від 30.06.2015 року на загальну суму 18 121,64 грн., що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильній кваліфікації спірних правовідносин сторін положенням укладеного договору, та як наслідок порушення норм матеріального та процесуального права;

- послуги за рахунками № № 541 та 542 від 30.06.2015 року не надаються безпосередньо самим позивачем, а надаються третьою стороною залізницею (перевезення вантажу відповідача), тому посилання суду першої інстанції щодо необхідності подачі заявки відповідачем, встановленої пунктом 2.1.9 Договору є необґрунтованим, а застосування цього пункту Договору до спірних правовідносин сторін є помилковим. Висновки місцевого господарського суду, що залізнична станція не є стороною укладеного Договору, а тому спірна заборгованість не може бути стягнута з відповідача на підставі положень укладеного між сторонами Договору спростовуються іншими доказами у справі;

- висновки суду першої інстанції щодо відсутності документального підтвердження наданих послуг спростовуються наданими позивачем відомостями плати за користування вагонами, актами загальної форми та накопичувальними картками залізниці, які відповідно до Статуту залізниць України є перевізними документами;

- місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку щодо неможливості стягнення з відповідача штрафу за не очищення вагонів у розмірі 467,20 грн., що виставлений у складі рахунку № 542 від 30.06.2015 року, оскільки не правильно встановив вид послуги згідно Додатку № 1 до Договору. Так, позивач обґрунтував необхідність стягнення з відповідача штрафу за не очищення вагонів, посилаючись на пункт 2.2.7 Договору. Проте, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на пункту 2 Додатку № 1 до Договору, невірно ототожнивши "послуги з подавання-прибирання вагонів" з їх очищенням. Послуги з подавання-прибирання вагонів це послуги з маневрових робіт, що передбачають подачу вагонів під вантажні операції на фронт вивантаження та забирання їх після закінчення вантажних операцій;

- суд першої інстанції не надав правової оцінки інструкціям відповідача по особливим способам зберігання та перевалки вантажу (лист № 40 від 05.08.2014 року та лист № 435 від 05.06.2015 року) щодо здійснення вантажних операцій тільки в суху погоду, що зумовлено специфічними властивостями вантажу, виконання яких є обовязковими для позивача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 53 011,28 грн., розгляд справи призначено на 20.12.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 17.01.2017 року.

В судовому засіданні 17.01.2017 року оголошено перерву до 19.01.2017 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить залишити останню без задоволення.

Відповідач в письмових поясненнях по апеляційній скарзі позивача просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Представники сторін в судових засіданнях 20.12.2016 року та 17.01.2017 року надали пояснення по апеляційним скаргам.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту зясування та доведеність всіх обставин справи, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

30.12.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області від Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 53 011,28 грн. заборгованості за Договором, 94 850,29 грн. пені за порушення строків оплати, 11 694,58 грн. 3 % річних за порушення строків оплати, 2 393,34 грн. судових витрат (т. 1, а. с. 3-147).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" суму основного боргу в розмірі 53 011,28 грн., 3 % річних в розмірі 11 694,58 грн., пеню в розмірі 94 850,29 грн. та судовий збір в розмірі 2 393,34 грн. (т. 1, а. с. 235-236).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселлорМіттал Кривий Ріг" на користь Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" 3 % річних в розмірі 11 502,45 грн., пеню в розмірі 93 543,91 грн. та витрати на судовий збір в розмірі 1 574,80 грн. В іншій частині позову відмовлено". (т. 2, а. с. 67-71).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду (т. 2, а. с. 125-130).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2016 року справу прийнято до свого провадження суддею Петренком І.В. та призначено у судовому засіданні на 18.10.2016 року (т. 2, а. с. 133-134).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року відкладено розгляд справи на 03.11.2016 року (т. 2, а. с. 164-165).

В судовому засіданні 03.11.2016 року оголошено перерву до 09.11.2016 року (т. 2, а. с. 170).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року замінено найменування позивача з Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" на Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія". Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" 94 850,29 грн. пені, 11 690,48 грн. 3 % річних, 1 598,03 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено (т. 2, а. с. 189-200).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 09.11.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 391П-2013/2360 про надання послуг з перевалки через позивача (надалі Порт) вантажів, що належать відповідачу (надалі вантажовласнику) та надходять в порт для відправки на експорт/імпорт, транзит (надалі Договір).

Відповідно до пункту 1.3 Договору варіанти вантажних операцій, супутніх послуг, їх вартість, обсяг робіт та ін. щодо вантажів окремої номенклатури, наводяться в додатках до даного Договору, які є його невідємною частиною.

Згідно із Додатком № 1 до Договору Порт виконує наступні роботи та послуги в межах укладеного Договору: вантажно-розвантажувальні роботи - катанка, заготівка, арматура, інший прокат; подавання-прибирання вагонів; зважування вантажу на автомобільних вагах Порту; зважування вагонів з вантажем; зважування порожнього залізничного вагону; відкрите зберігання металопродукції; закрите зберігання металопродукції.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору Порт виконує підвезення арматури із критого вантажного складу № 3.

В пункті 2.1.9 Договору вказано, що виходячи із своїх можливостей Порт за заявками Вантажовласника може виконувати додаткові роботи і надавати послуги, повязані із перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, використаних при цьому матеріалів проводиться згідно з пунктами 3.4, 3.5 Договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.2.7 Договору встановлено, що Вантажовласник організовує завезення експортного вантажу в Порт тільки після письмового підтвердження Порту про приймання вантажу, забезпечує надходження в Порт вантажу в вагонах, очищених від раніше перевезених вантажів.

Згідно з пунктом 2.2.16 Договору Вантажовласник забезпечує розкредитування вантажу, приймання від залізниці накладних та здійснює всі розрахунки, повязані із перевезенням вантажу залізницею та користуванням залізничними вагонами. Відповідальність за простій вагонів на станції регулює Вантажовласник.

Відповідно до пункту 3.3 Договору при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених цим Договором і додатками до нього, Вантажовласник оплачує їх вартість протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розрахунки за виконані Портом роботи за цим Договором Вантажовласник здійснює за рахунками Порту банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок Порту протягом 15 календарних днів з дати підписання коносамента. Оплата вважається здійсненою, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Порту.

Згідно з пунктом 3.5 Договору оригінали рахунків, що виставляються Портом, Вантажовласник зобовязаний отримати в бухгалтерії Порту протягом 3-х банківських днів після закінчення надання послуг Портом.

В пункті 3.6 Договору встановлено, що датою виконання робіт (надання послуг) для Вантажовласника є дата підписання коносаменту (штурманської розписки, накладної) та акта виконаних робіт при відвантаженні вантажів із Порту на морський (річковий) транспорт.

За приписами пункту 5.1 Договору за порушення Вантажовласником строків оплати, вказаних в даному Договорі, Порт має право стягнути з Вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла на період заборгованості.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він на виконання прийнятих на себе договірних зобовязань протягом строку дії договору здійснював на користь відповідача вантажно-розвантажувальні роботи, послуги із зберігання вантажу, подачі-забирання вагонів, зважування вагонів та інші послуги, що були необхідні для виконання операцій з вантажем відповідача. Відповідачем були порушені строки виконання грошових зобов'язань з оплати виконаних робіт (наданих послуг) на підставі Договору згідно з виставленими рахунками: № 365 від 02.05.2015 року, № 366 від 05.05.2015 року, № 385 від 17.05.2015 року, № 394 від 26.05.2015 року, № 400 від 27.05.2015 року, № 403 від 29.05.2015 року, № 432 від 31.05.2015 року, № 433 від 31.05.2015 року, № 431 від 03.06.2015 року, № 439 від 04.06.2015 року, № 477 від 05.06.2015 року, № 449 від 06.06.2015 року, № 453 від 08.06.2015 року, № 467 від 14.06.2015 року, № 474 від 14.06.2015 року, № 466 від 14.06.2015 року, № 502 від 30.06.2015 року, № 536 від 01.07.2015 року, за прострочення яких позивачем нараховано пеню та 3 % річних. Крім того, позивач посилався на те, що відповідачем не було оплачено додаткові послуги за рахунками № 541 та № 542 від 30.06.2015 року.

Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 94 850,29 грн. пені, 11 690,48 грн. 3 % річних, 1 598,03 грн. судового збору. В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 94 850,29 грн. пені та 11 690,48 грн. 3 % річних, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розрахунки за виконані Портом роботи за цим Договором Вантажовласник здійснює за рахунками Порту банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок Порту протягом 15 календарних днів з дати підписання коносамента. Оплата вважається здійсненою, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Порту.

За приписами пункту 5.1 Договору за порушення Вантажовласником строків оплати, вказаних в даному Договорі, Порт має право стягнути з Вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла на період заборгованості.

Згідно з частиною 22 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту рахунків, виставлених до оплати відповідачем вбачається, що ці рахунки виставлено за надані позивачем послуги, що передбачені додатками № 1 та № 2 до Договору № 391П-2013/2360 від 25.07.2013 року.

Таким чином, ці рахунки згідно з пунктом 3.4 Договору підлягали оплаті протягом 15 днів з дати підписання коносаменту. Проте, зазначені рахунки було оплачено відповідачем з порушенням встановленого строку, що стало підставою для нарахування позивачем пені та 3 % річних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для нарахування пені та 3 % річних в зв'язку із несвоєчасним підписанням відповідачем актів виконаних робіт не ґрунтується на умовах Договору та нормах законодавства України.

За наведених обставин, висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 94 850,29 грн. та 3 % річних в розмірі 11 690,48 грн. є правомірним і відповідає нормам матеріального права.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі рахунків від 30.06.2015 року № 541 на суму 34 889,64 грн. та № 542 на суму 18 121,64 грн., колегія суддів враховує наступне.

В позовній заяві позивач посилається на те, що рахунок № 541 від 30.06.2015 року виставлений відповідачу за користування вагонами та охорону вантажу згідно пункту 2.2.16 Договору. Рахунок № 542 від 30.06.2015 року виставлений відповідачу в якості штрафу за неочищені вагони згідно з пунктом 2.2.7 Договору та не виконання плану вивантаження.

При цьому, як вбачається із змісту рахунків № 541 (т. 2, а. с. 20) та № 542 (т .2, а. с. 83) від 30.06.2015 року вони виставлені відповідачу за додаткові послуги залізничної станції.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В доповненнях № № 1, 2 до Договору сторони погодили, що позивач виконує наступні роботи та послуги в межах укладеного Договору: вантажно-розвантажувальні роботи: катанка, заготівка, арматура, інший прокат; подавання-прибирання вагонів; зважування вантажу на автомобільних вагах Порту; зважування вагонів з вантажем; зважування порожнього залізничного вагону; відкрите зберігання металопродукції; закрите зберігання металопродукції; підвезення арматури з критого вантажного складу № 3.

Таким чином, заявлені позивачем до виплати додаткові послуги залізничної станції - користування вагонами, охорона вантажу не є послугами, передбаченими укладеним між сторонами Договором. Не передбачена Договором і сплата відповідачем позивачу штрафу за неочищені вагони та не виконання плану перевезень.

В пункті 2.1.9 Договору вказано, що виходячи із своїх можливостей Порт за заявками Вантажовласника може виконувати додаткові роботи і надавати послуги, повязані із перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, використаних при цьому матеріалів проводиться згідно з пунктами 3.4, 3.5 Договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.3 Договору при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених цим Договором і додатками до нього, Вантажовласник оплачує їх вартість протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Таким чином, пунктом 2.1.9 Договору передбачено надання позивачем додаткових робіт і послуг за заявками вантажовласника, а пунктом 3.3 Договору встановлено строк їх оплати, який обраховується з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Проте, в матеріалах справи відсутні як докази подання відповідачем позивачу заявки на надання додаткових послуг, так і підписані сторонами акти виконаних робіт.

Згідно із пунктом 2.2.16 Договору на вантажовласника, тобто на відповідача у справі покладено проведення усіх розрахунків, пов'язаних з перевезенням вантажу на залізниці та використання залізничних вагонів. Проте, Договором не передбачено механізму відшкодування позивачу витрат, які ним понесено в зв'язку із перевезенням залізницею належного відповідачу вантажу.

При цьому, із змісту наданих позивачем відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток вбачається, що вантажовласником є саме позивач.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за рахунками №№ 541 та 542 від 30.06.2016 року, що виставлені за додаткові послуги залізничної станції.

Оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд також правомірно здійснив заміну найменування позивача з Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" на Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія".

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини та їх правові наслідки відповідають дійсності та доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на осіб, які подали апеляційні скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року у справі № 904/11221/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2017 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко