Рішення № 64263622, 16.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа №910/7862/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат Ілліча»До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»Третя особа, Прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Донецька залізниця» стягнення 77 523,63 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Даховський М.А. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду м. Києва знаходилась справа № 910/7862/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 77 523,63 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.07.2016 у справі № 910/7862/16 (суддя Смирнова Ю.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2016 по справі № 910/7862/16 - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/7862/16 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 08.12.2016, справу № 910/7862/16 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 12.12.2016 суддя Спичак О.М. прийняв справу № 910/7862/16 до свого провадження та призначив її до розгляду на 23.12.2016.

Учасники судового процесу в судове засідання 23.12.2016 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 12.12.2016 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи до 16.01.2017.

28.12.2016 представник позивача подав до канцелярії суду додаткові матеріали по справі та заяву, в якій просив суд розглядати справу без присутності представника.

16.01.2016 представник позивача не з'явився, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником відповідача 16.01.2016 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі, крім того, представник відповідача у даному судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1.- 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 16.01.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зі станції відправлення "Фащівка" Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вантаж - антрацит за залізничною накладною № 51487296 у вагоні № 68618024.

Вказаний вагон на станцію не прибув, у зв'язку з чим було складено комерційний акт №724384/1316 від 30.10.2015, в якому зазначено, що відправником було відправлено вантажоодержувачу 138000 кг антрациту у вагоні №68618024, однак вагон не прибув.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Вартість втраченого вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до договору № УПр14/28/162 від 30.12.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»), як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдинг», як постачальником та рахунку - фактури вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» № 1330 від 26.07.2014 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 77523,63 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення Державним підприємство «Донецька залізниця» правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційного акту №724384/1316 від 30.10.2015 та виникнення у Державного підприємства «Донецька залізниця» перед позивачем заборгованості в розмірі 77523,63 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735, ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного «Українська залізниця». Відтак ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці підприємств залізничного транспорту, зокрема Державного підприємства «Донецька залізниця».

Посилаючись на вищезазначене, позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 77523,63 грн. саме з відповідача у справі.

В свою чергу, відповідач, у відзиві, заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що ПАТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця», яке на даний час існує, як юридична особа і не виключене з Єдиного державного реєстру.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва № 910/7862/16 від 11.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/7862/16 від 14.09.2016 та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 24.11.2016 № 910/7862/16 виходив із того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту статей 1, 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 та не звернули увагу, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", презюмуються достовірними, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця". У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді справи суду необхідно для правильного вирішення спору у даній справі, першочергово необхідно визначитись, чи перейшли всі права та обов'язки Державного підприємства "Донецька залізниця" до його правонаступника - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", зважаючи, насамперед, на положення частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", дії щодо реєстрації Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та зміст статей 1, 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", які визначають положення щодо правонаступництва.

Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2016, судом першої інстанції під час вирішення спору встановлено наступне.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі статтею 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що вагон № 68618024 було прийнято до перевезення Державним підприємством «Донецька залізниця», проте останній на станцію не прибув, у зв'язку з чим було складено комерційний акт №724384/1316 від 30.10.2015, в якому зазначено, що відправником було відправлено вантажоодержувачу 138000 кг антрациту у вагоні №68618024, однак вагон не прибув.

При цьому позивач стверджує, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» у спірних правовідносинах, однак суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

Стаття 104 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (стаття 106 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 107 цього ж Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

За таких обставин, сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 та у Статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 06.06.2012 р. у справі № 5015/4612/11, від 11.02.2016 р. у справі № 904/3006/14.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Крім того, в п. 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Відповідно до передавального акту від 05.08.2015 року, підписаного головою та членами комісії з утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", створеної згідно з постановою КМУ від 25.06.2014 № 200, головою та членами комісії з реорганізації юридичної особи Державного підприємства "Донецька залізниця", створеної згідно з наказом УЗ від 05.08.2015 р. № 266-Ц/од, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957), яке розташоване на території проведення АТО не включається до зведених актів інвентаризації, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 12.11.2014 № 604.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» не являється правонаступником в частині майна підприємств залізничного транспорту, що розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура передачі всіх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604, щодо відповідного майна, призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Оскільки відправка товару відбулася з непідконтрольної Україні території, то ПАТ «Українська залізниця» не відповідає за зобов'язання ДП «Донецька залізниця» в частині збитків пов'язаних з втратою товару на даній території.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до відповідача, суд приходить до висновку про відмову позивачу у позові.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.01.2017

Суддя Спичак О.М.