Рішення № 64263576, 23.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа №910/21438/16

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстиль Україна»

про стягнення штрафних санкцій 533200,14 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Кривошея Д.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Мамігонов К.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст.ст. 22, 55 ГПК України заяви про уточнення позовних вимог (фактично про зміну підстав позову, часткове зменшення та часткове збільшення позовних вимог), про стягнення суми штрафу та пені за несвоєчасну поставку продукції за Договором поставки від 01.07.2016 № ЦЗВ-02-03016-01.

Відповідач у поданому суду відзиві проти вимог позову заперечує, зокрема з підстав, що прострочення поставки товару є виною саме Позивача, натомість Відповідач сумлінно ставиться до своїх обов'язків. Також Відповідач вважає розмір штрафних санкцій надміру завищеним і несправедливим, вказує, що був вимушений підписати договір саме на таких умовах, так як укладення такого договору відбулось унаслідок участі у конкурсних торгах, та подав клопотання в порядку ст. 233 ГК України про зменшення пені і штрафу до 20000 грн.

Також Відповідач вважає, що не прострочив виконання зобов'язання на строк від 30ти днів, оскільки першу поставку він здійснив не пізніше 30 днів до дати, до якої зобов'язання мало бути виконано, тому відсутні підстави нараховувати штраф, і також вважає неправомірним зарахування Позивачем дня поставки товару у день прострочення.

Крім того, Відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності.

Позивач проти застосування строку позовної давності заперечує, оскільки раніше у межах строку позовної давності звертався до суду, та позов було йому повернуто для усунення недоліків, і він звертається наразі після усунення недоліків повторно, тому вважає, що переривання позовної давності мало місце при подачі позову у перший раз.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 26.10.2015 між Позивачем, як замовником, та Відповідачем, як постачальником, Договору № 276/3/15/500 (далі - Договір), Відповідач зобов'язався поставити Позивачу у встановлені Договором строки, в обумовленій кількості та належної якості товар, а Позивач його прийняти та оплатити. Строк поставки - по 13.11.2015 включно.

Відповідно до п. 2.7 Договору, приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України.

Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Датою поставки товару згідно п. 5.3 Договору вважається дата, вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника.

Матеріалами справи підтверджені наступні поставки:

- відповідно до Акта приймального контролю (якості) № 1 від 07.12.2015 товар в кількості 9700 виробів на загальну суму 339306 грн. було завезено на склад одержувача згідно штампу військової частини на акті 07.12.2015, з них 197 виробів було не прийнято та повернуто для усунення дефектів, прострочення поставки решти одержаних виробів кількістю 9503 штук та вартістю 332414,94 грн. становить з 14.11.2015 до 07.12.2015 (дня поставки);

- відповідно до Акта приймального контролю (якості) № 2 від 14.12.2015 товар в кількості 3650 виробів на загальну суму 127677 грн. було завезено на склад одержувача згідно штампу військової частини на акті 14.12.2015, з них 182 вироби було не прийнято та повернуто для усунення дефектів, прострочення поставки решти одержаних виробів кількістю 3468 штук та вартістю 121310,64 грн. становить з 14.11.2015 до 14.12.2015 (дня поставки);

- відповідно до Акта приймального контролю (якості) № 3 від 18.12.2015 товар в кількості 4600 виробів на загальну суму 160908 грн. було завезено на склад одержувача згідно штампу військової частини на акті 24.12.2015, з них 137 виробів було не прийнято та повернуто для усунення дефектів, прострочення поставки решти одержаних виробів кількістю 4463 штук та вартістю 156115,74 грн. становить з 14.11.2015 до 24.12.2015 (дня поставки);

- відповідно до Акта приймального контролю (якості) № 4 від 23.12.2015 товар в кількості 3600 виробів на загальну суму 125928 грн. було завезено на склад одержувача згідно штампу військової частини на акті 24.12.2015, з них 58 виробів було не прийнято та повернуто для усунення дефектів, прострочення поставки решти одержаних виробів кількістю 3542 штук та вартістю 123899,16 грн. становить з 14.11.2015 до 24.12.2015 (дня поставки);

- відповідно до Акта приймального контролю (якості) № 5 від 29.12.2015 товар в кількості 13450 виробів на загальну суму 470481 грн. було завезено на склад одержувача згідно штампу військової частини на акті 30.12.2015, з них 403 виробів було не прийнято та повернуто для усунення дефектів, прострочення поставки решти одержаних виробів кількістю 13047 штук та вартістю 456384,06 грн. становить з 14.11.2015 до 30.12.2015 (дня поставки).

Відповідачем не обгрунтовано та не доведено перед судом належними засобами доказування, що мало місце перенесення встановлених Договором граничних строків поставки товару з 13.11.2015 на іншу дату. Отже, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 2.1 Договору, товар поставляється 1 сортом згідно ГОСТу 11259-79; якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ГОСТу 19159, ГОСТу 3897, ТУ У 14.1-00034022-087:2015, а також затвердженому зразку.

Судом відхиляються посилання Відповідача, що він розпочав пізнішу поставку через прострочення кредитора - прострочення Позивача у наданні Відповідачу дозволу на відвантаження товару та пакування в мішках з поліпропіленового матеріалу і хімічних волокон без опломбування (лист Відповідача № 2310/01 від 23.10.2015, оформлений до дати укладення Договору), оскільки таке надання дозволу є не обов'язком, а правом Позивача відповідно до п. 2.16.2 ГОСТу, оскільки останнім чітко передбачено, які матеріали та тип пакування використовуються для пакування товару згідно норм даного ГОСТу без отримання додаткового дозволу замовника, та натомість, при намірі використати які матеріали та тип пакування необхідне погодження від замовника.

Якщо ж Відповідач бажав відступити від попередньо передбачених ГОСТом 19159 нормативів, та використати ті нормативи, використання яких потребує додаткового погодження з Позивачем, то відповідно повинен був оцінювати можливість здійснення поставки у встановлені Договором строки враховуючи ризики у вигляді, як строків розгляду наданого ним звернення, так і узагалі можливості задоволення звершення Позивачем, оскільки, як було вказано вище судом, надання такого дозволу є правом, а не обов'язком Позивача.

Також судом відхиляється посилання Відповідача на лист № 2610/01 від 26.10.2015, оскільки останній стосується відмови від підписання договору на підставі іншого лоту, ніж той, стосовно якого укладено Договір, відтак даний лист належне виконання Відповідачем умов Договору не доводить та предмету даного спору не стосується.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.3.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.

Враховуючи наведене судом відхиляються посилання Відповідача на порушення норм закону при нарахуванні Позивачем санкцій у розмірах, встановлених п. 7.3.4 Договору, оскільки, враховуючи суб'єктний склад сторін Договору (одна зі сторін МОУ), тип укладеного ними Договору (поставка для державних потреб) та фінансування оплати товару по Договору (з державного бюджету), на правовідносини сторін поширюються норми ст. 231 ГК України, штрафні санкції за якою застосовуються або у передбачених нею розмірах, або за погодженням сторін у інших розмірах, і останнє має місце у даному випадку.

Посилання Відповідача, що сплата санкцій у встановлених пунктом 7.3.4 Договору розмірах порушуватиме засади добросовісності, розумності та справедливості, судом розглянуте та відхиляється, оскільки уклавши Договір на встановлених ним умовах, та зокрема з такими умовами пункту 7.3.4, Відповідач зобов'язався за ст.ст. 526, 527 ЦК України та ст. 193 ГК України виконувати встановлені Договором зобов'язання належним чином та у повному обсязі, тобто підписуючи Договір на запропонованих у ньому умовах Відповідач повинен був оцінювати, як можливість його виконання у встановлений строк, так і невиконання умов Договору у встановлений ним строк, що є ризиками господарської діяльності Відповідача.

Також, усупереч посиланням Відповідача, обмеження щодо розміру пені, встановлені нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до вимог даного позову про стягнення пені не застосовуються, оскілки Позивачем заявляються вимоги про стягнення пені не за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, а за несвоєчасно здійснену поставку товару.

Як вбачається з наведених вище судом обставин поставки по Договору, мало місце прострочення поставки понад 10 днів, тому Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 7% від вартості Договору, яка за умовами п. 1.2 Договору становить 1224300 грн. (загальна вартість Договору, всієї продукції що була замовлена до поставки), а отже в розмірі 85701 грн., тому нарахована Позивачем сума штрафу є обґрунтованою.

У частині вимог про стягнення пені суд зазначає, що Позивачем було невірно обраховано вартість товару, поставленого з простроченням, оскільки не було враховано вартість повернутого товару для усунення дефектів (тобто не враховано товар, який було запропоновано до поставки, але фактично прийнято не було), що наведено вище судом, тому суд робить власний розрахунок пені виходячи з фактичної вартості поставленого з простроченням товару та обмежуючись заявленими Позивачем днями нарахування у межах строків прострочення наступним чином.

При цьому, заперечення Відповідача проти позову у частині врахування Позивачем у строк прострочення також і дня фактичної поставки товару судом розглянуті та відхилені, оскільки згідно нового наданого Позивачем 16.01.2017 розрахунку він день поставки у строк пені не враховує. Так, наприклад, по першій поставці вказуючи строк прострочення з 14.11.2015 до 07.12.2015 (дня поставки), останній день Позивач не враховує, оскільки нараховує пеню не за 24, а за 23 дні, тобто по 06.12.2015 включно, що є тим самим, що і «до дня поставки» - до 07.12.205 (день 07.12 не включено), і так само по кожній наступній поставці.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення332414.9414.11.2015 - 06.12.2015231 %76455.44

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення121310.6414.11.2015 - 13.12.2015301 %36393.19

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення156115.7414.11.2015 - 23.12.2015401 %62446.30

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення123899.1614.11.2015 - 23.12.2015401 %49559.66

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення456384.0614.11.2015 - 29.12.2015461 %209936.67

Отже, Позивачем було обгрунтвоано нараховано пеню у сумі 434791,26 грн., у іншій частині вимоги позову про нарахування та стягнення пені визнаються судом необґрунтованими з наведених вище підстав.

У межах даного позову Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.

За приписами ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені та штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Позивач проти застосування строку позовної давності заперечує, оскільки вважає, що позовна давність за вимогами даного позову перервалася 26.10.2016 - датою, коли судом (підтверджено вхідним штампом на копії позову) було отримано цей же позов, який однак ухвалою суду від 27.10.2016 на підставі ст. 63 ГПК України (ухвала чинна та не скасована) був повернутий на дооформлення, та повторно поданий до суду 23.11.2016, що також підтверджено вхідним штампом на позові.

Проте суд з такими доводами Позивача щодо переривання позовної давності не погоджується, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Тобто, за змістом ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України, тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК України) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. Аналогічну правову позицію викладено у п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Враховуючи наведене, позовна давність за вимогами даного позову про стягнення штрафу та пені не перервалася 27.10.2016.

Позаяк перше прострочення поставки товару на строк понад 10 днів настало 25.11.2015 (10ти денний строк рахується з 14.11.2015 по 23.11.2015, і 24.11.2015 є 11м днем), а з позовом про стягнення штрафу, поданим з додержанням вимог процесуального закону, Позивач звернувся до суду 23.11.2016, то позов про стягнення 85701 грн. штрафу подано без пропущення позовної давності.

Натомість переривання позовної давності по вимогам про стягнення пені відбулося у день подання позову, 23.11.2016, тому позов про стягнення пені подано з пропущенням позовної давності у частині пені, нарахованої у період з 14.11.2015 по 22.11.2015 включно, у іншій частині позовну давність не пропущено, а саме пеня в сумі 372680,04 грн. нарахована без пропущення позовної давності з наступного розрахунку.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення332414.9423.11.2015 - 06.12.2015141 %46538.09

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення121310.6423.11.2015 - 13.12.2015211 %25475.23

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення156115.7423.11.2015 - 23.12.2015311 %48395.88

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення123899.1623.11.2015 - 23.12.2015311 %38408.74

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення456384.0623.11.2015 - 29.12.2015371 %168862.10

Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не обгрунтовано перед судом поважності причин пропуску ним позовної давності по вимогам про стягнення пені, нарахованої за період з 14.11.2015 по 22.11.2015 включно в сумі 62111,22 грн., тому суд у цій частині застосовує позовну давність та відмовляє у позові у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Відтак, обгрунтовано поза межами строку позовної давності Позивачем нараховано 85701 грн. штрафу та 372680,04 грн. пені.

Відповідачем 20.01.2017 через відділ діловодства суду було подано клопотання про зменшення до 20000 грн. у відповідності до ст. 233 ГК України розміру штрафних санкцій, що підлягають стягнення.

Як вже було вказано судом, є обгрунтовано нарахованими та підлягають стягненню 85701 грн. штрафу та 372680,04 грн. пені.

Враховуючи майновий стан Позивача та те, що він повністю перебуває на бюджетному фінансуванні (як міністерство), а також враховуючи, що поставку по Договору Відповідачем було здійснено не в повному обсязі (відсутні докази повторної передачі товару, раніше повернутого для усунення дефектів) та з простроченням кінцевих строків поставки на строк майже 1,5 місяці (поставка мала відбутися до 13.11.2015, але остання поставка була здійснена 30.12.2015), але при цьому порушення Відповідачем строків поставки не завдало збитків Позивачу (у матеріалах справи відсутні докази протилежного), то суд, у відповідності до ст. 233 ГК України, вбачає підстави для зменшення до 200000 грн. сукупного розміру неустойки (пені та штрафу), що підлягає стягненню з Відповідача.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але без урахування зменшення неустойки. Аналогічну правову позицію викладено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18.

Позаяк Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету України частини суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог не заявлялось, то наразі судом дане питання не вирішується.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстиль Україна» (м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 5; ідентифікаційний код 39375477) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) 200000 (двісті тисяч) грн. неустойки, а також 6875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 72 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2017

Суддя Сташків Р.Б.