Рішення № 64263091, 17.01.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2017 р.

Справа № 903/845/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Агрінол”

до відповідача: Державного підприємства “Волиньвугілля”

про стягнення 105 067,12грн.

Суддя Шум М. С.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Агрінол” звернулось з позовом до Державного підприємства “Волиньвугілля” про стягнення 105 067,12грн., в тому числі 76 993,75грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору про закупівлю по результатам відкритих торгів №4 від 22.03.2016р., 16 591,59грн. пені за прострочення платежу за період з 08.05.2016р. по 10.11.2016р. на підставі п. 10.2 договору, 6 537,56грн. штрафу за прострочення платежу понад 30 днів на підставі п. 10.2 договору, 3 580,52грн. інфляційних втрат за період з вересня по жовтень 2016р. та 1 363,70грн. річних за період з 08.05.2016р. по 10.11.2016р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого по договору про закупівлю по результатам відкритих торгів №4 від 22.03.2016р. товару.

16.01.2017р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач в судове засідання 17.01.2017р. уповноваженого представника не направив, водночас на електронну адресу суду листом від 20.12.2016р. надіслав пояснення до позовної заяви, яким позовні вимоги в частині основної суми заборгованості - 76 993,75 грн. визнає, але у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства не має змоги погасити відповідну суму боргу. Додатково відповідним поясненням просить суд розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника підприємства.

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, позивач та відповідач були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов’язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

22.03.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Агрінол” (виконавець) та Державним підприємством “Волиньвугілля” (платник) укладено договір про закупівлю №4 по результатам відкритих торгів, які відбулись 22.03.2016р., згідно п.3.1 якого виконавець зобов’язався передати у власність платнику продукцію, в кількості за ціною згідно специфікації (далі товар), а платник зобов’язався прийняти, здійснити оплату за товар. Найменування, ціна, кількість, загальна вартість товару викладені у специфікації. Специфікація є невід’ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору позивачем в квітні 2016р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 126 993,75 грн. згідно видаткових накладних: №АТ-1504006 від 15.04.2016р. на суму 93 393,75 грн. та №АТ-2204032 від 22.04.2016р. на суму 33 600 грн. (а.с.29-30).

Відповідач частково оплатив за поставлений товар на суму 50 000 грн., що підтвердив представник відповідача в поясненнях до позовної заяви від 20.12.2016р. №1582/19.1/10.1/39, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму - 76 993,75 грн.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу товару, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позову в стягненні суми основної заборгованості у розмірі 76 993,75 грн.

Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконаня зобов’язання із винної сторони стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно розрахунку позивача ним нараховано пеню за період прострочення платежів в сумі 16 591,59 грн. за періоди прострочення та штраф в сумі 6 537,56 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом., а тому нарахування позивачем 3% річних в сумі 1 363,70 грн. за період з 08.05.2016р. по 10.11.2016р. та 3 580,52 грн. інфляційних втрат за період з вересня по жовтень 2016р. відповідає зазначеній нормі та підлягає до стягнення.

При цьому судом було застосовано розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1576,01 грн. в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Волиньвугілля” (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька,1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Агрінол” (71101, Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, код ЄДРПОУ 32365436) 105 067,12грн., в тому числі: 76 993,75грн. заборгованості, 16 591,59 грн. пені, 6 537,56 грн. штрафу за прострочення платежу, 3 580,52 грн. інфляційних втрат та 1 363,70 грн. річних, а також витрати по судовому збору в сумі 1576,01 грн.

Повний текст рішення складено

23.01.2017

Суддя М. С. Шум