Ухвала суду № 64262088, 11.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 січня 2017 року м. Київ К/800/36487/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Державної міграційної служби України (далі - ДМС) на судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДМС про визнання протиправним та скасування рішення про втрату статусу біженця,

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2016 року представник ДМС звернувся з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року, якими позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДМС від 30 червня 2016 року №339-16 про втрату статусу біженця позивачем.

Ставиться вимога про скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові. Вказується на те, що підставою для втрати статусу біженця стало те, що ОСОБА_1 добровільно знову скористався захистом країни громадянської належності (підданства), а саме перебував деякий час на території Грузії.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

Зміст правовідносин полягає у тому, що у 2000 році позивач набув статусу біженця за ознакою віросповідання та залишив територію Грузії.

У 2016 році ДМС прийняло оскаржуване рішення про втрату статусу біженця, оскільки ОСОБА_1 вилетів на територію Грузії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства).

Сам факт відвідування позивачем Грузії - країни походження, не давав ДМС підстав для прийняття рішення про втрату ним статусу біженця, оскільки виїзди до Грузії були тимчасовими та зумовлені об'єктивними причинами, що не свідчить про добровільний захист країни громадянської належності (підданства).

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Державної міграційної служби України на судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення про втрату статусу біженця.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко