Ухвала суду № 64261901, 13.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 січня 2017 року м. Київ К/800/997/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради в Полтавській області про визнання проектів нормативно-правових актів незаконними,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними та такими, що не відповідають нормативно-правовому акту вищої юридичної сили проекти рішень Кременчуцької міської ради Полтавської області. В обґрунтування позову зазначала, що до неї, як до депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області, звернулися виборці з приводу захисту їх прав та законних інтересів виборців, які просили оскаржити до Автозаводського районного суду Полтавської області відповідні проекти рішень міської ради, які на, їх думку, прийняті з порушенням діючого законодавства.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, норм КАС України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що Кременчуцька міська рада в Полтавській області систематично порушує процедуру прийняття актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування та не оприлюднює прийняті рішення у засобах масової інформації.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема - спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За приписами частини 2 статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», пропозиції і зауваження, висловлені депутатами місцевої ради на сесіях ради або передані в письмовій формі головуючому на її пленарних засіданнях, розглядаються радою або за її дорученням постійними комісіями ради чи надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним органам та посадовим особам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам відповідних підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів місцевої ради, які внесли пропозиції чи висловили зауваження, а також відповідну раду.

Рада та її виконавчі органи забезпечують виконання пропозицій і зауважень депутатів місцевої ради, схвалених радою, інформують депутатів про реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними на сесіях рад.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, проекти рішень міської ради, які ще нею не прийнято, юридичної сили не мають та не можуть порушувати права позивача та інших осіб, в інтересах яких вона звернулась до суду.

При цьому, правовий статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування (ч. 2 вищевказаної статті).

Перелік прав депутата місцевої ради у раді та її органах, наведений у статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з яким позивач, як депутат місцевої ради, має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань, ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Враховуючи те, що оскаржувані проекти рішень не є рішенням суб'єкта владних повноважень, які б породжували певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мали б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, суди дійшли висновку, що права позивача, як депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області, а також права інших осіб, у сфері публічно-правових відносин не порушені, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук