Ухвала суду № 64261743, 11.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 січня 2017 року м. Київ К/800/832/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Державної міграційної служби України (далі - ДМС) на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДМС, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року представник ДМС звернувся з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року, якими позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення ДМС від 24 травня 2016 року № 242-16. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ставиться вимога про скасування рішень судів попередніх інстанцій і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Вказується на те, що громадянин Сирії ОСОБА_1 прибув на територію України з метою отримання вищої освіти, а не через загрозу небезпеки в країні походження.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

Згідно з пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон № 3671-VI) біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не досліджені в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон № 3671-VI пов'язує надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, а встановлювались лише ті обставини, які були закріплені в старій редакції цього Закону.

Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення спірного рішення щодо відмови ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для його скасування та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Державної міграційної служби України на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко