Постанова № 64261700, 19.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1791/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_3 в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 25000 грн. 00 коп.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив в її задоволенні відмовити.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №41062-17 від 09.10.2015 р., яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. .

Також на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 29.01.2016 р. за №325-23 про сплату 25000 грн. та у зв'язку з несплатою якої , позивач і звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд І інстанції виходив з того, що оскільки податковий борг виник у ОСОБА_3 на підставі податкового повідомлення-рішення, яке прийнято контролюючим органом з порушенням норм чинного законодавства

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до ст. 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

В свою чергу, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

За змістом п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В силу п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

У відповідності до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Таким чином, приймаючи податкове повідомлення рішення позивач діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Водночас, будь-яких змін до ПК України на момент винесення податкового повідомлення-рішення внесено не було, норми ст.267 ПК України є чинними та не визнані не конституційними, а отже підлягають застосуванню.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Разом з тим, п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Відтак, законодавець визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28.12.2014 р., та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

При цьому, Закон № 71-VІІІ не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню. Крім того, саме цей закон прийнятий пізніше у часі за норми ст. 4 ПК України, тому при подоланні колізії положень нормативно-правового (их) акту (ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто Закону № 71-VІІІ.

Крім того, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, отже, в даному випадку, податкова вимога від 29.01.2016 р. за №325-23 про сплату 25000 грн., є узгодженою, однак не сплаченою у встановлений законом строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до фізична особа ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП1804224010) 25000,00 грн., в рахунок погашення податкового боргу.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів..

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5