Ухвала суду № 64261579, 11.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 січня 2017 року м. Київ К/800/323/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДФС, Міністерства доходів і зборів України, Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання видати наказ про переведення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2017 року представник ДФС звернувся з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ДФС видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області з 12 березня 2016 року. Стягнуто з ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 750 грн. та 2 000 грн. моральної шкоди. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Ставиться вимога про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на те, що податковій інспекції відбулася зміна істотних умов праці, позивачу пропонувалися усі наявні вакантні посади, від яких він відмовився. Розмір моральної шкоди не обґрунтований позивачем.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми, касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

За правилами пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При вирішенні спорів про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими було припинено за пунктом 1 статті 40 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці), необхідно враховувати, що виходячи зі статті 71 КАС України адміністрація зобов'язана надати суду докази, що підтверджують, що зміна істотних умов праці стало наслідком змін в організації праці або в організації виробництва, наприклад, змін в техніці і технології виробництва, вдосконалення робочих місць на основі їх атестації, структурної реорганізації виробництва.

При відсутності таких доказів припинення трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП не можна визнати законним.

У зв'язку з цим відповідачем повинні бути надані докази, що свідчать про те, що після попередження про вивільнення державному службовцю пропонувалися вакантні посади саме в цьому державному органі, а при їх відсутності - хоча б одна вакантна посада в іншому державному органі, і він відмовився від запропонованої роботи, або відмовився від проходження перепідготовки (перекваліфікації) в порядку, встановленому законодавством про державну службу.

При цьому, під пропозицією вакантної посади розуміється пропозиція, яка виходить від уповноваженої посадової особи кадрової служби державного органу про призначення на посаду державної служби, в тому числі нижчу, обов'язки за якою державний службовець може виконувати з урахуванням його професії, кваліфікації та раніше займаної посади.

При вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, суди повинні виходити зі змісту статті 237-1 КЗпП.

За змістом указаної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього зусиль для організації свого життя.

Верховний Суд України у пункті 13 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснив, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок апеляційного суду не спростовують.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання видати наказ про переведення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко