Ухвала суду № 64261309, 19.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 757/37271/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Робак С.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2016 року позов задоволено .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області, де їй нараховується пенсія по віку.

Позивач є громадянином України, з 1994 року проживає у державі Ізраїль. До виїзду до держави Ізраїль, позивач отримувала пенсію по віку, а після виїзду за кордон на постійне проживання пенсію не отримувала.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 по справі №757/4109/14-а відповідача було зобов'язано поновити та виплачувати позивачу з 02.12.2013 пенсію за віком за межами України.

Листом відповідача № 290/06-37/09 від 27.03.2015 позивача було повідомлено про поновлення виплати їй пенсії з 02.12.2013 у розмірі 2,96 грн. на місяць, тобто у розмірі, зазначеному у пенсійній справі на час припинення виплати пенсії.

09.07.2015 позивач звернулися до відповідача із заявою про усунення порушень пенсійного законодавства та проханням здійснити розрахунок поновленої пенсії згідно чинного законодавства, здійснити її індексацію, а також виплату компенсації за прострочення виплати.

Листом відповідача №768/06-37/09 від 28.07.2015 позивача було повідомлено, що якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, яким керувався суд, постановляючи своє рішення. 04.03.2015 відновлено призначення пенсії за віком з 03.12.2013 у розмірі 2,96 грн. визначеному на дату припинення її виплати, а відтак, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

За результатом розгляду справи, суд І інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів такий висновок вважає правильним. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами ( ч.3 ст. 25 Конституції України).

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів, незалежним і неупередженим судом ( ст. 6 КАС України) .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод чи інтересів сторін.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Окрім того, Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними пункт 2 частини 1 ст. 49 та друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'зкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи встановлено, що позивачці було повідомлено про поновлення виплати їй пенсії з 02.12.2013 у розмірі 2,96 грн. на місяць, тобто у розмірі, зазначеному у пенсійній справі на час припинення виплати пенсії, що є нижчим від прожиткового мінімуму .

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені ) вони на підставах, у межах повноважень то у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, згідно зі ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з абзацом 3 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.1, 2 ст.42 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Позивач є громадянкою України, а тому її розмір пенсії не повинен бути меншим, аніж установлено діючим законодавством, зокрема Конституцією України.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення відповідачем гарантованого основним Законом права позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, а відтак поновлення виплати пенсії у розмірі 2,96 грн, який є значно нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є протиправними., оскільки відповідно до ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги , що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму , встановленого законом.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції, отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4