Ухвала суду № 64261262, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1764/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'' на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'' до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство ''ЛАНА-СЕРВІС'' про скасування постанови в частині,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі- позивач, ТОВ ''Кей-Колект'') звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство ''ЛАНА-СЕРВІС'' (далі - третя особа ПП ''ЛАНА-СЕРВІС'') про скасування постанови державного виконавця від 24.12.2012 № 20015256 в частині накладення арешту на майно.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 09.11.2007 між ОСОБА_2 та АКІБ ''УкрСиббанк'' укладено кредитний договір № 11249917000 (далі-кредитний договір) про надання кредиту в розмірі 1 765 000 грн. зі сплатою процентів в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 8-12).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержателем) та ПП ''ЛАНА-СЕРВІС'' (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки від 09.11.2007 № № 30305Z99, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку адміністративно-побутовий корпус, профілакторій з прибудовами, позначені в плані літерами ''А-3'', ''A3'', ''A2'', ''A1'', ''A4'', загальною площею 5384,6 кв.м., гараж-пункт охорони, позначений в плані літерою ''Б-2'' - загальною площею 39,7 кв.м., оглядові ями в кількості 2 (дві штуки) та земельну ділянку площею 1,5549 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (далі-нерухоме майно).

12.12.2011 відповідно до договору факторингу № 1, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., АКІБ ''УкрСиббанк'' відступило ТОВ ''Кей-Колект'' свої права вимоги за вищевказаними зобов'язаннями.

Відповідно до умов договору відступлення права вимоги, цемент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку №1 до цього договору.

19.07.2016 року, при зверненні до нотаріуса, ТОВ ''Кей-Колект'' стало відомо, що постановою заступника начальника Центрального відділу ДВС ЧМУЮ від 24.12.2012 № 20015256 накладено арешт на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови був виконавчий лист № 2-479/10 від 21.06.2010, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ПП ''ЛАНА-СЕРВІС'' на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 2 553 248 грн. 07 коп.

Посилаючись на ту обставину, що накладення арешту на нерухоме майно в межах виконавчого провадження ВП № 20015256 унеможливлює реалізацію позивачем свого права іпотекодержателя звернути на нього стягнення та враховуючи першочергове право на задоволення своїх вимог, переважно перед іншими кредиторами, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Закону № 606-XIV заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Згідно частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 цього Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною першою статті 33 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV ''Про іпотеку'' встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором переважно перед іншими кредиторами.

У іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язання за основним договором. При цьому, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком іпотекодержателя.

Однак позивачем не надано доказів наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором від 09.11.2007 № 11249917000, її суми, чи сума цієї заборгованості є меншою або більшою, ніж вартість предмета іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 606-XIV для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, винесення постанови про арешт майна, яке перебуває в іпотеці, оголошення заборони на його відчуження, не перешкоджає реалізації ТОВ ''Кей-Колект'' першочергового права задоволення вимог за кредитним договором за рахунок іпотеки перед іншими особами, які не є іпотекодержателями, за визначених умов при дотриманні порядку, встановленого законодавством.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України ''Про іпотеку'').

В свою чергу, Чернігівський окружний адміністративний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання виконавчого листа № 2-479/10 від 21.06.2010, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ПП ''ЛАНА-СЕРВІС'' на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 2 553 248 грн. 07 коп., а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України ''Про іпотеку''.

Таким чином, у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України ''Про виконавче провадження''.

З огляду на викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що постанова державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 24.12.2012 № 20015256 в частині накладання арешту на нерухоме майно - адміністративно-побутовий корпус, профілакторій з прибудовами, позначені в плані літерами ''А-3'', ''A3'', ''A2'', ''A1'', ''A4'', загальною площею 5384,6 кв.м., гараж-пункт охорони, позначений в плані літерою ''Б-2'' - загальною площею 39,7 кв.м., оглядові ями в кількості 2 (дві штуки) та земельну ділянку площею 1,5549 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України ''Про виконавче провадження'', є обґрунтованою та не порушує жодних прав чи інтересів позивача.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'' залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.