Постанова № 64261251, 23.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р. Справа № 820/5406/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Подобайло З.Г.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідач Бойченко В.В.

представники 3-ї особи Кравцова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Липковатівського аграрного коледжу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі № 820/5406/16 за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_4" до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича, третя особа Липковатівський аграрний коледж про скасування акту,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фермерське господарство "ОСОБА_4", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича, третя особа Липковатівський аграрний коледж, в якому просив суд:

- скасувати акт державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича в межах ВП №50993794 про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду по справі № 631/1638/15-ц.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року задоволено позов (а.с.138-142).

Скасовано акт державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича в межах ВП №50993794 про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду по справі № 631/1638/15-ц.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 3-тя особа - Липковатівський аграрний коледж звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт наголошує, з урахуванням положень ст..ст.10, 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та п.3.1-3.4 розділу 4.4 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» на безпідставності висновків суду про обов'язок держвиконавця проводити перевірку майнового стану боржника при виконанні рішення суду про вилучення майна відповідно до п.8 ст. 52 Закону, який передбачає порядок звернення стягнення на кошти і інше майно боржника. Також, судом безпідставно застосовано положення п.п.23-24 Інструкції від 02.01.2012 р. №512/5 в новій редакції, як чиною на час спірних правовідносин. Спірний акт прийнятий 03.10.2016 року, а наказ із змінами від 29.09.2016 року №2832/5 набув чинності лише 05.10.2016 року. Вказують на зловживанні ОСОБА_4, як директор ФГ «ОСОБА_4», своїми правами та створення перешкод, яких він вчиняє.

Представники третьої особи - апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Відповідач по справі підтримав апеляційну скаргу та вказував також на порушеннях допущених судом першої інстанції.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що на підставі виконавчого листа №631/1638/15-ц від 23.12.2015 року, виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченко Вадимом Віталійовичем постановою від 28.04.2016 року відкрито виконавче провадження №50993794.

Стягувачем у ВП №50993794 є Липковатівський аграрний коледж, боржником - ОСОБА_4.

У рамках виконавчого провадження ВП №50993794 державним виконавцем Бойченко В.В., складено акт від 03.10.2016 року про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, а саме: земельні ділянки державної власності площею: 19,8804 га; 24,970б га; 26,8032 га; 37,7306 га; 68,5696 га; 73,4332 га; 74,0740 га; 74,6648 га; 77,8913 га; 8і,575і га; 96,0342 га; 102,2585 га; 103,1493 га; 148,2419 га; 184,7273 га; 186,9442 га, які розташовані на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень порушено принцип обґрунтованості, а саме не з'ясовано перебування майна, вилученого на підставі рішення суду, у боржника, чим порушено права особи, яка не є стороною виконавчого провадження.

Колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд справи вважає, що під час вирішення спору суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального та матеріального права, що призвело до таких порушень, що унеможливлює їх усунення під час апеляційного перегляду, а тому постанова суду підлягає скасуванню.

Вирішуючи справу відповідно до спрямованості завдання адміністративного судочинства та специфіки предмету судового спору, з огляду на ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.7 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

П.9 цієї статі, а також ч.3 ст.50 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВАС України 13.12.2010 N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», судам необхідно мати на увазі, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України ( 2747-15 ). Щодо справ про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності цих органів, то такі справи розглядаються за загальними правилами КАС України. Це слід розуміти так, що на адміністративні справи щодо оскарження інших рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, не пов'язаних з проведенням виконавчих дій, не поширюються особливості розгляду таких справ, які встановлені статтею 181 КАС України ( 2747-15 ), в тому числі й щодо скороченого 10-денного строку розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового оскарження, є акт державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича в межах виконавчого провадження ВП №50993794 від 03 жовтня 2016 року про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду по справі № 631/1638/15-ц.

Враховуючи, що оскаржується рішення у вигляді акту держвиконавця, прийняте під час проведення виконавчих дій, то зазначена категорія справи повинна розглядатися з особливостями, установленими статтею 181 КАС України

Так, відповідно до положень ст..181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина 1 статті).

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті).

Зазначені вимоги щодо визначення належного відповідача по справі, також узгоджуються з п.11 Постанови Пленуму ВАС України 13.12.2010 N 3, відповідно до яких, Відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є:

1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.

2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, також не було передбачено можливості при оскарженні рішення держвиконавця, вважати його належним відповідачем.

Тобто, колегія суддів зазначає, що при оскарженні акту держвиконавця про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду складеного під час виконавчого провадження, належною особою, що може бути відповідачем по справі, є саме відповідний орган, а ні сам держвиконавець. Звертаючись з позовом до суду, позивач помилково визначив, як належного відповідача, саме Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції на зазначені вимоги процесуального законодавства уваги не звернув, та належним чином не вирішив питання в порядку ст.52 КАС України, шляхом заміни неналежної або залучення сторони в адміністративній справі.

Залучення або заміна неналежного відповідача на належного на стадії апеляційного провадження процесуально не здійснюється. Усунути такі недоліки під час апеляційного перегляду у суду апеляційної інстанції немає можливості тому як, відповідно до вимог ст..52 КАС України, саме на суд першої інстанції покладається така процесуальна можливість, що в свою чергу встановлює для цього суду застосування відповідних та необхідних заходів, пов'язаних із таким залученням. Подання позову до неналежної особи, яка повинна та може бути належним відповідачем, не може мати наслідком задоволення позовних вимог. Вирішення спору по суті заявлених вимог до неналежного відповідача, створює порушення належної процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належним відповідачем своїх прав та обов'язків визначених положеннями КАС України, як сторони по справі.

Не врахування судом першої інстанції зазначених положень, призвело до порушення судом норм процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що надання правової оцінки щодо законності або протиправності акту державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича в межах виконавчого провадження ВП №50993794 про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду по справі № 631/1638/15-ц, в даному випадку правових підстав не має, з огляду на можливість звернення позивача із адміністративним позовом до належної особи, як суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів ст.202 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з наведених підстав, а у задоволенні позову Фермерського господарства "ОСОБА_4" до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бойченка Вадима Віталійовича слід відмовити, внаслідок заявлення його до неналежної сторони.

Керуючись ст.ст. 2,11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Липковатівського аграрного коледжу - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі № 820/5406/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Фермерського господарства "ОСОБА_4" - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 24 січня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Подобайло З.Г.