Постанова № 64261229, 19.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1814/16

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 39255-17 від 10.06.2015 року, яким фізичній особі ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25 000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що легковий автомобіль позивача, згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а сам власник автомобіля в такому разі є платником вказаного податку, тому приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, та просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 865958, ОСОБА_3, на праві власності належить автомобіль марки TOYOTA SEQUOIA, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 5663, 2013 року випуску, дата первинної реєстрації 30.10.2013 року.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області відповідно до підпункту 267.6.2. пункту 267.6. статті 267 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 39255-17 від 10.06.2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Однак, позивач, не погодившись з вказаним рішенням, вважаючи, що його права порушені, звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано та неправомірно.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, шляхом викладення в новій редакції ст.267 ПК України, введено новий податок - транспортний податок.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28 грудня 2014 року не змінює вид податку, а запроваджує новий податок, який в свою чергу підлягає сплаті з 01 січня 2015 року.

Висновки суду першої інстанції про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 4.1.9. ст. 4 ПК України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Принцип стабільності застосовується у разі внесення змін до елементів податків, а не при прийнятті нових податків.

Пунктом 7.3 ст. 7 ПК України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що безпідставним є посилання позивача на положення пункту 12.3.4 ст. 12 ПК України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Колегія суддів вважає необхідним застосування до правовідносин, які виникли, положення підпункту 12.3.5. пункту 12.3ст. 12 ПК України, яким закріплено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

При вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з ПК, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПК, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК.

Виходячи із викладеного, питання сплати транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому в даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платника сплачувати податки та збори.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28.12.2014 р.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні від 14.10.2010 р. прийнятому в справі "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів" (п. 50).

Тому, введення нового виду податку - "транспортного податку" на підставі Закону № 71-VIII та встановлення чітких правил його сплати, слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення про сплату податку на транспорт з фізичних осіб у сумі 25 000 грн. висенено правомірно та обґрунтовано, оскільки відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу вимог частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5