Ухвала суду № 64261131, 19.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 р.Справа № 643/19977/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Московського районного суду м. Харкова від 12.10.2016р. по справі № 643/19977/15-а за позовом ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову відповідача у справі про порушення митних правил № 529/80700/15 від 01.12.2015 року за ст. 468 Митного кодексу України.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 12.10.2016р. адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Харківської митниці Державної Фіскальної Служби у справі про порушення митних правил № 529/80700/15 від 01.12.2015 року за ст. 468 Митного Кодексу України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної Фіскальної Служби на користь ОСОБА_3 понесені останньою судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в звязку з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 12.10.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою відповідача в справі про порушення митних правил № 529/80700/15 від 01.12.2015 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 468 Митного кодексу України. Згідно вказаної постанови, 11.09.2015 року позивач, яка є менеджером по продажу в магазині безмитної торгівлі ТОВ «Євро Диліжанс», без дозволу посадової особи митного органу відчинила приміщення ТОВ «Євро Диліжанс», що знаходиться в межах пропуску для повітряного сполучення Харків, та здійснила інкасацію. Враховуючи, що експлуатація МБТ ТОВ «Євро Диліжанс» призупинена, позивач порушила режим зони митного контролю.

Аналогічні дані викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 01.12.2015 року, складеному відносно позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність оскаржуваної постанови та наявність передбачених чинним законодавством України підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 14 ст. 4 Митного кодексу України зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності.

Частиною 29 ст. 4 вищезазначеного Закону митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як було зазначено вище, відповідно до рішення про створення зони митого контролю від 24.03.2015 року № 80700/0438 Харківської митниці ДФС, в приміщенні МБТ ТОВ «Євро Диліжанс», що знаходиться у межах міжнародного пункту пропуску для повітряного сполучення «Харків» за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, буд. 1, на час функціювання магазину безмитної торгівлі створена постійна зона митного контролю.

Згідно п. 3 спільного наказу Державної фіскальної служби України та адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.09.2015 року № 670/390АГ «Про переоформлення, анулювання, зупинення та поновлення дії дозволів на відкриття та експлуатацію МТБ», зупинено дію дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі на строк до 30 днів, наданого ТОВ «Євро Диліжанс» в міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Харків».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме оскаржуваної постанови, позивач була притягнута до адміністративної відповідальності, в зв'язку з визнанням її винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 468 Митного кодексу України.

Статтею 468 Митного кодексу України передбачено відповідальність за проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, перетинання меж зони митного контролю громадянами, які не перетинають митний кордон України, та посадовими особами державних органів, які не здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу, та їх пересування в межах цієї зони з порушенням порядку, встановленого статтею 332цього Кодексу.

Згідно ст. 332 Митного кодексу України, режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань державної митної справи приписи, заборони та/або обмеження щодо перебування в зоні митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян, розташування в ній споруд та об'єктів, а також проведення у цій зоні господарських робіт. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, які не перетинають митний кордон України, посадових осіб інших, крім митниць, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а також посадових осіб державних органів, які не здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу, відбуваються з дотриманням режиму зони митного контролю і допускаються тільки з письмового дозволу керівника відповідної митниці (митного поста) або особи, яка виконує його обов'язки, а в зонах митного контролю, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України, - крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону. Особам, допущеним у зону митного контролю, забороняється втручатися у дії посадових осіб митниці (митного поста), які здійснюють митний контроль та митне оформлення, а також вчиняти будь-які дії щодо товарів, транспортних засобів, а також інших осіб, які знаходяться у зоні митного контролю, якщо інше не передбачено законом.

Підставою для складання протоколу про порушення митних правил від 11.09.2015 р. № 529/80700/15 та винесення оскаржуваної постанови став факт перебування гр. ОСОБА_3 у приміщенні МБТ ТОВ «Євро Диліжанс» без дозволу посадових осіб митниці та здійснення інкасації каси магазину в період часу коли діяльність останнього була зупинена.

Однак, колегія судів вказує на те, що зупинення дії дозволу на експлуатацію магазину, на яке посилається відповідач в обґрунтування відсутності у позивача дозволу на пересування в межах митної зони, виходячи з положень чинного законодавства України, не є тотожнім відсутності дозволу на пересування конкретної особи в межах відповідної митної зони, а тому зупинення дії дозволу на експлуатацію магазину само по собі не може бути належним та допустимим доказом відсутності у позивача дозволу на пересування в зоні митного контролю та знаходження у вказаній зоні.

Так в матеріалах справи є в наявності перепустка з голограмою прикордонного загону, що свідчить про наявність дозволу керівника митниці на знаходження позивача в зоні митного контролю.

Колегія судів, виходячи в вищезазначеного дійшла висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 12.10.2016р. по справі № 643/19977/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений 24.01.2017 р.