Ухвала суду № 64261039, 19.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1115/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» до Центрального відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант+К» про визнання протиправними та скасування постанов та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 30 серпня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» (Кредитор) та ТОВ «Фірма «Акант+К» (Позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 0010-05/806, за умовами якої Кредитор зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти, ліміт яких не повинен перевищувати 1 700 000 доларів США строком, який не може перевищувати 29 серпня 2014 року (а.с.11-13).

30 серпня 2007 року в рамках генеральної кредитної угоди між ВАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Фірма «Акант+К» укладено кредитний договір №011-05/807 (невідновлювана кредитна лінія) за умовами якого Кредитор відкрив Позичальникові невідновлювану кредитну лінію у сумі 550 000 доларів США зі сплатою 10,5% річних зі строком користування кредитними коштами до 30 серпня 2014 року (а.с.18-20).

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою, 31 серпня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Фірма «Акант+К» було укладено договір іпотеки 010-15/806іп з юридичною особою, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. та зареєстрований в реєстрі за №6039 (а.с.51-54).

За умовами договору іпотеки в іпотеку Банку було передано нерухоме майно:

- Цех, літера за планом земельної ділянки А, а, аі, а2-1, загальною площею 485,9 кв. метрів;

- Дезкамера та цех, літера за планом земельної ділянки Б-ІІ, загальною площею 874,4 кв. метрів;

- Навіс, літера за планом земельної ділянки Е;

- Підвал, літера за планом земельної ділянки пд;

- Огорожа, літера за планом земельної ділянки 1,2;

- Замощення, літера за планом земельної ділянки І;

- Склад, літера за планом земельної ділянки Д-І, загальною площею 78,2 кв. метрів;

- Склад, літера за планом земельної ділянки Д-І, загальною площею 114,1 кв. метрів;

- Цех з виробництва пружинних блоків та матраців, літера за планом земельної ділянки Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ-1, загальною площею 1 517,4 кв. метрів;

- Господарська будівля (склад КТП), літера за планом земельної ділянки К-1, загальною площею 55,1 кв. метрів, що належить на праві власності ТОВ «Фірма «Акант+К» та розташована на земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, вул. Хоменка, 15.

28 серпня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» (який є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк») та ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» укладено Договір відступлення права вимоги № 1, згідно якого було відступлено право вимоги за Генеральною кредитною угодою № 0010-05/806 від 30.08.2007 та Кредитним договором №011-05/807 від 30.08.2007, укладеного в рамках генеральної кредитної угоди 0010-05/806 від 30.08.2007 також за договором іпотеки 010-05/806іп з юридичною особою, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6 укладених між ТОВ «Фірма «Акант+К» та ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» (а.с.64-66).

15 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс Траст Груп» укладено Договір про відступлення вимоги (факторингу) № 22, за Генеральною кредитною угодою № 0010-05/806 від 30.08.2007 Кредитним договором №011-05/807 від 30.08.2007, укладеного в рамках генеральної кредитної угоди 0010-05/806 від 30.08.2007, укладених між ТОВ «Фірма «Акант+К» та ВАТ «Ерсте Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» (а.с.68-69).

15 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс Траст Груп» укладено Договір про відступлення вимоги за договором іпотеки 010-05/806іп з юридичною особою, посвідчений 15 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 475 (а.с. 72).

У відповідності з умовами зазначених договорів, до ТОВ «Фінанс Траст Груп» перейшли права вимоги за вищезазначеними договорами, а також всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, зокрема ТОВ «Фінанс Траст Груп» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з ТОВ «Фірма «Акант + К».

Під час проведення позивачем дій, спрямованих на звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №65108301 від 04.08.2016 (а.с. 76-79) встановлено, що:

1) 21.02.2014 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (Код ЄДРПОУ - 36157425, адреса реєстрації: 18018, м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 50) винесена Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №41926308. На підставі вказаної постанови 24.02.2014 у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за №6418784 зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, особа права якої обтяжуються: ТОВ «Фірма «Акант+К» ЄДРПОУ - 14207584;

2) 21.02.2014 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції винесена Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №41926308. На підставі вказаної постанови 24.02.2014р. у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за №4764619 (спеціальний розділ) зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, особа права якої обтяжуються: ТОВ «Фірма «Акант+К» ЄДРПОУ - 14207584.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку виконавчої служби та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право вимоги за зобов'язаннями по іпотечному договору від 31.08.2007 за рахунок заставленого майна, виникло у позивача лише 15.04.2015, тобто після накладення арешту на об'єкт іпотечного договору, відтак з урахуванням системного аналізу статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна згідно постанов №41926308 від 21.02.2014 (арешт нерухомого майна) та №41926308 від 21.02.2014 є таким, що здійснений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а відтак є правомірним, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (Закон №606-ХІV) (чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої-другої статті 17 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону №606-XIV встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, при вирішенні спору, судом першої інстанції не враховано наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини другої ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною першої ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У відповідності до пункту 1 частини другої цієї ж статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13 грудня 2010 року судам роз'яснено, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України.

Так, частиною першою ст. 181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Як вже зазначалось вище, згідно з частиною четвертою статті 82 Закону №606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 7 Закону №606-XIV встановлено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

При цьому, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (частини перша-друга статті 8 Закону №606-XIV).

Однак, судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано, що ТОВ «Фінанс Траст Груп» не є учасником виконавчого провадження, ні особою, що залучена до проведення виконавчих дій у цьому провадженні, фактично позивач зазначає про свою незгоду зі спірною постановою відносно арешту майна, посилаючись як на підставу звернення до суду на приписи статті 60 Закону №606-XI, згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, в межах спірних правовідносин, на які поширюються особливості розгляду, передбачені ст. 181 КАС України, позивач не є тією особою, якій закон надає право на звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13 грудня 2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

У даному випадку заявлені позовні вимоги вказують на спір, який виник у зв'язку з правом на іпотечне та заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт, з метою забезпечення виконання Наказу Господарського суду Черкаської області №5026/2373/2011 від 13.01.2014 на користь стягувача - ДП «УкрНДПІлегпром» (а.с. 128).

Водночас, частинами першою та четвертою статті 54 Закону №606-XI передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При цьому, пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016 визначено, що інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Згідно з частинами першою-другою статті 60 Закону №606-XI особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця.

Отже, із аналізу зазначених статтей 54 і 60 Закону №606-XI слідує, що єдиним способом захисту прав заставодержателя у межах виконавчого провадження, де останній не є ні стороною, ні іншим учасником виконавчих дій, є звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Також колегією суддів враховано позицію, викладену в п. 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 у відповідності до якої під час вирішення спору про зняття арешту із заставленого майна з'ясуванню підлягають обставин щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 №14, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку фактично має місце не адміністративно-правовий спір про захист прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, а даний адміністративний позов про звільнення майна з-під арешту подано до суду у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці, перед іншими кредиторами. Таким чином, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як іпотекодержателя, який повинен вирішуватися в порядку цивільного чи господарського судочинства (в залежності від суб'єктного складу сторін спору) згідно з частиною другою ст. 114 ЦПК України чи ст. 16 ГПК України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Згідно з частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно зі статтею 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ст. 205 КАС України розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» до Центрального відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант+К» про визнання протиправними та скасування постанов та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.