Ухвала суду № 64260986, 23.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р. № 876/298/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без руху у справі №819/1652/16 за позовом ОСОБА_2 до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії-

В С Т А Н О В И В:

19.12.2016 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, просила:

визнати неправомірною діяльність відповідача в частині визнання Скарги 2 необґрунтованою, як наслідок неналежного, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», розгляду Скарги 1;

визнати неправомірною діяльність відповідача в частині визнання Скарги 1 необґрунтованою, як наслідок неналежної перевірки відповідачем виконання Міненерго вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо розгляду Запиту;

визнати неправомірною діяльність відповідача в частині неналежної перевірки виконання Міненерго вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо розгляду Запиту;

визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині не вжиття заходів щодо припинення неправомірної бездіяльності зі сторони Міненерго щодо розгляду Запиту та забезпечення поновлення порушених прав, як наслідок неналежної перевірки відповідачем виконання Міненерго вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо розгляду Запиту;

зобов'язати відповідача скласти протоколи про адміністративні правопорушення за клопотанням у Скарзі 1 та Скарзі 2 та протоколу про адміністративне правопорушення посадовими особами відповідача, які допустили порушення Закону України «Про звернення громадян» при розгляді Скарги 2, як наслідок неправомірної бездіяльності відповідача.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року позовну заяву залишено без руху.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 та направити справу до Тернопільського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визнаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою. Вимоги про визнання неправомірною діяльність відповідача є однією вимогою, визнання неправомірною діяльності відповідача в частині неналежної перевірки порушення конституційного права позивача на інформацію та визнання неправомірною бездіяльність позивача є однією вимогою. Зобов'язання відповідача вчинити дії є правовим наслідком визнання неправомірною оскаржуваної діяльності відповідача, а тому є однією з ними вимогою. Апелянт вказує, що результатом розгляду справи за позовною заявою може бути або задоволення всіх позовних вимог разом, або відмова за всіма позовними вимогами разом. Разом з позовною заявою позивач подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору та надала докази того, що отримує 25 грн. в місяць в якості допомоги/компенсації працездатній особі за догляд за перестарілою особою та що сукупний місячний дохід сім'ї становить лише 85,7% законодавчо встановленого мінімуму доходів сім'ї. Апелянт зазначає, що з тексту оскаржуваної ухвали не зрозуміло чи було розглянуто клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору за подачу позовної заяви, чи надані докази матеріального стану позивача є належними та допустимими, які висновки і правові наслідки за результатами розгляду клопотання позивача встановлено судом першої інстанції. Отже, на думку апелянта, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Сторони повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без руху суддя суду апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не додержано вимоги ст.106 КАС України, а саме не сплачено судовий збір за заявлені п'ять вимог немайнового характеру, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Статтею 104 КАС України передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви чітко визначені у статті 106 КАС України положення якою стандартизують структуру позовної заяви - містять перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, в редакції чинній на момент подання позову, (далі - Закон № 3674-VI).

Статтею 1 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору визначено статтею 4 вказаного Закону відповідно до положень якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя повинен детально вказати в ухвалі, які саме недоліки наявні, яким чином їх належить усунути і у який термін. При цьому, необхідно враховувати, що для залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви повинні бути такими, що перешкоджають судді вирішити питання про відкриття провадження у адміністративній справі.

Конституційний Суд України у рішенні «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»» №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, «право на суд» не є абсолютним та за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, зокрема, шляхом встановлення помірного судового збору, в тому числі, зменшення чи звільнення від його сплати, з врахуванням майнового становища особи, який не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із позовною заявою подано клопотання від 16.12.2016 в якому позивач просить з метою отримання доступу до правосуддя звільнити від сплати судового збору за подачу позовної заяви; у випадку відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшити розмір належного до оплати судового збору за подачу позовної заяви; у випадку відмови в задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору та про зменшення розміру судового збору, відстрочити сплату судового збору за подачу позовної заяви від 16.12.2016 до вирішення справи по суті.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що сукупний місячний дохід членів сім'ї позивача станом на листопад 2016 становить 3176,63 грн., що менше прожиткового місячного мінімуму.

Згідно з статтею 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічні положення закріплено частиною 1 статті 88 КАС України.

Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача. При зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.

До вказаного клопотання ОСОБА_5 додано копію Довідки Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 12.09.2016 №5746 про отримання допомоги по догляду за інвалідом І групи в розмірі 4,80 грн., виписку по картці/рахунку ОСОБА_3-О.А. за період 01.11.2016-30.11.2016 (а.с.11), виписки по особовому рахунку позивача з 01.01.2015 по 31.12.2015, копію довідок Тернопільського об'єднаного УПФУ Тернопільської області від 08.11.2016 щодо сум пенсій за віком за період жовтень-листопад 2016 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.12).

Зі змісту оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції вбачається, що при винесені такої клопотання позивача від 16.12.2016 щодо судового збору залишено поза увагою.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010р. у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Таким чином, адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону України «Про судовий збір», у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями КАС України та Закону України «Про судовий збір» суду надано право вирішити питання стягнення судового збору при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що залишаючи позовну заяву без руху суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без руху у справі №819/1652/16 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 24.01.2017р.