Постанова № 64260764, 25.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року справа №805/3765/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника відповідача - Косаревої І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/3765/16-а за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 51314184 від 22 серпня 2016 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови відповідача від 22 серпня 2016 року за виконавчим листом № 808/7301/14, виданого 11 травня 2014 року; зобов'язання відповідача виконати рішення суду в повному обсязі, шляхом зобов'язання державного виконавця стягнути з боржника - Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області грошове забезпечення за період часу з 12 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року (а.с. 3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Скасовано постанову Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 серпня 2016 року та зобов'язано управління виконати рішення суду в повному обсязі, шляхом зобов'язання державного виконавця стягнути з боржника Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області виплатити грошове забезпечення за період часу з 12 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року (а.с. 53-55).

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги управлінням зазначено, що відповідачем правомірно закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням боржником постанови по справі № 808/7301/14. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводився на підставі положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» . Апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігнорована ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року про роз'яснення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року по справі № 808/7301/14 (а.с. 58-60).

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/7301/14 від 30 вересня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області, Слов'янського Міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 808/7301/14 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області, Слов'янського Міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення задоволені в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 805 від 29 липня 2014 року в частині притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу. Поновлено ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ України. Зобов'язано Слов'янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року (а.с. 35-39). Судове рішення набрало законної сили 01лютого 2016 року.

Запорізьким окружним адміністративного судом на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, 11 травня 2016 року видано виконавчий лист № 808/7301/14 (а.с. 11, 34, 69).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 03 червня 2016 року відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 808/7301/14 (ВП № 51314184) та зобов'язано Слов'янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року (а.с. 43, 63).

Листом від 13 червня 2016 року № 7340/303/07-2016 Слов'янський міський відділ ГУ МВС України в Донецькій області повідомив відповідача, про виконання рішення суду та надав платіжне доручення № 50 від 30 травня 2016 року на підтвердження нарахування та сплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 30 660,29 грн., а саме нараховане грошове забезпечення за 365 днів( один рік) (а.с. 44-45, 66-67).

22 серпня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на підставі п. 8 ч. 11 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову закінчення виконавчого провадження (ВП № 51314184) у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/7301/14 (а.с. 48, 68)

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом апеляційної інстанції по справі № 808/7301/14 визначено конкретний період нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а заява про поновлення на службі розглядалася більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу. Тому, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, тобто з 12 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року, відтак рішення суду виконано не в повному обсязі, а постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є такою, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно із ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606-XIV) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 2 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Так, у відповідності до Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Відповідно до ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 3.1. Інструкції по примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону.

Статтею 17 Закону № 606-XIV передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, державний виконавець при прийняті спірної постанови про закінчення виконавчого провадження від 22 серпня 2016 року, посилався на повне фактичне виконання рішення суду.

Фактично, спірним питанням є сума стягнутого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та період за який воно має бути нарахованим.

Суд апеляційної інстанції вважає фактично закінченим виконавче провадження з огляду на наступне.

Відповідно до довідки Слов'янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 31 травня 2016 року № 6769/303/01-2016, яка видана ОСОБА_3, вбачається, що середньоденне грошове забезпечення на час звільнення складало 82,28 грн. та було виплачене відповідно до платіжного доручення № 50 від 30 травня 2016 року позивачу сплачено 30 660,29 грн., тобто за 365 днів.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.2 Інструкції особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої був звільнений, але не більше як за рік.

Тобто, грошове забезпечення за час вимушено прогулу має розраховуватись на підставі положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та Інструкції та не може бути виплачено більше ніж за рік.

Дана позиція роз'яснена позивачу ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 808/7301/14 (а.с. 40-41).

Як вбачається з Довідки Слов'янського МВ ГУНП від 31 травня 2016 року № 6769/303/01-2016 позивачу виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного грошового забезпечення (85,28 грн.) помноженого на 365 днів (рік) та склала з відрахуванням податків та зборів 30660,29 грн. (а.с. 46), яке фактично сплачено платіжним дорученням № 50 від 30 травня 2016 року (а.с. 45).

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що боржником виконано рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 808/7301/14 у повному обсязі, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу виплачена позивачу з урахуванням норм діючого законодавства, а саме Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та Інструкції.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем правомірно закінчено виконавче провадження (ВП № 51314184) на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», а висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, скасування спірної постанову та зобов'язання управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень головного територіального управління юстиції у Донецькій області виконати рішення суду в повному обсязі, шляхом зобов'язання державного виконавця стягнути з боржника Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області виплатити грошове забезпечення за період часу з 12 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року є необґрунтованим.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/3765/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/3765/16-а за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 51314184 від 22 серпня 2016 року та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 51314184 від 22 серпня 2016 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 25 січня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді: Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова