Ухвала суду № 64260726, 24.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13680/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Формат ЛТД» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.06.2015 року №0003672205 та №0003652205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» по взаємовідносинам з СП «Оптіма-Фарм ЛТД», ТОВ «БАДМ», ТОВ «Вента.ЛТД», ТОВ «ФАРМПЛАНЕТА», ТОВ «Аметрін ФК», ПП «МЕДЕО», ТОВ «ДАНЯ ФАРМ», ПрАТ «БІОФАРМА», ПАТ «ФІТОФАРМ», та ТОВ «Фонд-Поділ Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2014року.

За результатами перевірки складено акт № 3477/26-51-22-05/38419214 від 09.06.2015року (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Фармат ЛТД» при взаємовідносинах з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» завищено суму податкового кредиту та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014року на суму 596 826,08грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Фармат ЛТД» при взаємовідносинах з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» завищено валові витрати та занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за грудень 2014року на 1 534 695,60грн.

За результатом розгляду, поданих позивачем заперечень, податковий орган листом від 22.06.2015 р. №7077/10/26-51-22-05 повідомив, що порушення, викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі цих висновків, 23.06.2015 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003672205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 534 695,66 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 383 673,92грн. та податкове повідомлення-рішення №0003652205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 596 826,08грн. та нараховано штрафні санкції на суму 149 206,52грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток, слугувало встановлення формування позивачем у перевіряємий період валових витрат з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ»», при цьому правочин, укладений позивачем із вказаним контрагентом, на переконання податкового органу, не носить реального характеру.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту, і як наслідок - від'ємного значення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» укладено договір № 2014/07/14 від 14 липня 2014року, відповідно до умов якого ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» зобов'язується передати у власність позивачу (поставляти) лікарські засоби, біологічно активні добавки та вироби медичного призначення. Найменування, кількість та ціна такого товару визначається у кожному окремому випадку відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до змісту п. 2 Договору, товар поставляється транспортом Продавця на склад Покупця на умовах поставки СРТ м. Київ Інкотермс -2000. Якість товару, що поставляється, повинна бути підтверджена сертифікатом якості заводу - виробника та іншими документами, якщо цього вимагає законодавство (п.3 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, у перевіряємий період, позивачем як до перевірки так і суду надано копії видаткових накладних за період з 02.12.2014 р. - 31.12.2014 р., розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, податкових накладних за період з 02.12.2014 р. - 31.12.2014 р., сертифікатів відповідності на поставлений ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» товар, довіреності та інші документи, які підтверджують, що придбаний у ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» товар у подальшому був реалізований іншим контрагентам позивача.

Доводи відповідача щодо того, що виписані ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» позивачу податкові накладні не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та подріблені з метою не відображення їх в ЄДРПН не заслуговують на увагу, ураховуючи наступне.

Відповідно до змісту п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить : понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Як убачається із наданих позивачем до матеріалів справи копій податкових накладних, виписаних ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» на виконання умов договору № 2014/07/14 від 14 липня 2014року, такі виписані у грудні 2014 року, а сума податку на додану вартість у кожній не перевищує 10 тис. грн.

Отже, у позивача у даному випадку був відсутній обов'язок реєструвати вказані податкові накладні у ЄДРПН, а доводи щодо їх подріблення метою не відображення їх в ЄДРПН не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Також, є необгрунтованими посилання відповідача на те, що фактично у ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» відсутні складські приміщення, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про те, що вказане товариство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Так, позивачем до матеріалів справи додано ліцензію Державної служби України з лікарських засобів на оптову торгівлю ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» лікарськими засобами від 11 березня 2014 року Серія АЕ № 1933984, у якій зазначено, що місце провадження діяльності (Аптечний склад №1) знаходиться за адресою: 30100, Хмельницька область , м. Нетішин, вул. Промислова, 1/25.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про лікарські засоби» оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - підприємцями на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

Підставою для видачі ліцензії є наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких встановленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

У матеріалах справи міститься договір суборенди від 01 липня 2014 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» щодо користування приміщеннями за вказаною адресою.

Окрім того, у подальшому, товари, які були придбані у ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» було продано контрагентам позивача (СП «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», ТОВ «БАДМ», ТОВ «АМЕТРІН ФК», ПП «МЕДЕО») за відповідними договорами, що також підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що, за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Також, судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію згідно з базою даних «Податковий блок», адже наведена податкова інформація підлягає перевірці належними та допустимими доказами - первинними документами.

Не заслуговують на увагу покликання в апеляційній скарзі на те, що до перевірки не було надано товарно - транспортні накладні по ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» за грудень 2014 року, які б підтверджували фактичне перевезення товару, а отже і його придбання, оскільки вказаний товар постачався на умовах поставки СРТ м. Бориспіль згідно з ІНКОТЕРМС 2000, відповідно до яких у покупця немає обов'язку щодо укладення договору перевезення, а факт придбання товару позивачем у ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» підтверджується відповідними первинними документами, у тому числі податковими, видатковими накладними та копіями сертифікатів якості.

Отже, обставини, які стали підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого останнім завищено податковий кредит та суму від'ємного значення з податку на додану вартість, та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є недоведеними та спростовуються наданими позивачем доказами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апелянта не узгоджуються із вимогами податкового законодавства та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б привести до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін на підставі статей 198 та 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.