Постанова № 64260696, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1571/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0105) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Командування Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0105) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Командування Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0105), в якому просив суд визнати протиправними дії щодо виключення без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків (виплати грошової компенсації за не отримане речове майно); стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 36130,39 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 36130,39 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, наказом Міністра оборони України від 15 січня 2016 року №34 полковника ОСОБА_2, начальника радіоелектронної розвідки розвідувального управління штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми.

Наказом Командувача сухопутних військ Збройних сил України від 15 березня 2016 №50 ОСОБА_2, зокрема вирішено вважати його таким, що справи та посаду здав; виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до Чернігівського ОМВК м. Чернігів з 15 березня 2016 року.

Відповідно до довідки Військової частини А-1937 від 28.04.2016 №93, вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас складає 36130,39 грн. В заяві відповідачем зазначено, що під час проходження військової служби ним не було отримане все належне речове майно, а також не видана грошова компенсацій замість нього, у зв'язку із чим він 12 січня 2016 року звернувся до Командування Сухопутних військ Збройних сил України з проханням видати таку компенсацію. Також, як зазначено в заяві, позивач 02.03.2016 подав рапорт на ім'я начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних сил України з проханням надати дозвіл для отримання грошової компенсації за не отримане речове майно; того ж дня, він звернувся до Командування Сухопутних військ Збройних сил України з проханням видати йому грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Позивачем до матеріалів справи наданий рапорт на адресу Командування Сухопутних військ Збройних сил України від 12.01.2016 щодо грошової компенсації за не отримане речове майно.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 грошова компенсація за не отримане речове майно у сумі 36130,39 грн.

Щодо іншої частини позовних вимог, то відмовляючи у їх задоволенні, суд першої інстанції з врахуванням того, що позивач з рапортом щодо виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно не звертався, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання дій відповідача протиправними щодо виключення ОСОБА_2 без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків (виплати грошової компенсації за не отримане речове майно).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-ІІІ, який набрав законної сили 11.03.2000 року, призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

В подальшому пункт 2 Закону України від 17.02.2000 року №1459-ІІІ змінено згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 23.03.2000 року №1577-III шляхом заміни слів «речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них» словами «продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна».

Законом України від 3 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.2007 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб. Зокрема, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено статтею 91, яка окремо регулювала питання речового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, який набрав чинності з 01.01.2007 року, дію пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами, внесеними Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V) на 2007 рік було зупинено (пункт 59 статті 71).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність.

30 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» від 01.07.2015 №567-VIII, пунктом 1 розділу І якого пункт 1 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викласти в такій редакції:

« 1. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України».

04 березня 2016 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.

У пункті 27 вказаного Положення було передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (яка набрала чинності 22.03.2016), затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Вказаний Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з рапортом від 12.01.2016 про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно до Командування сухопутних військ Збройних Сил України не звертався, що підтверджується довідкою помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 13.10.2016 №116/12/16350 та витягом з Журналу обліку вхідних документів (загальних) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

Також, позивачем не доведено звернення з рапортом від 02.03.2016 до начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1378 гривень.

Отже в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 606,32 грн (1378,00х0,4х110).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом стягнення з відповідача.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних сил України військової частини А0105 задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 36130,39 грн та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В інший частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних сил України військової частини А0105 (ідентифікаційний код 22991037, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 23.01.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.