Ухвала суду № 64260687, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24857/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кучур А.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 вересня 2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.10.15 №0007192207, яким ТОВ «Деміс Канц» нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 805 328, 75 грн., з яких 1 444 263 грн. за основним платежем та 361 065, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта оскаржувана постанова була винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на відомості з бази даних «Податковий блок» стосовно ТОВ «Дайте Стор» та інформацію отриману від Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби, щодо ТОВ «Агапе» та ТОВ «Ерідан - 2011».

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 28 вересня 2015 року по 02 жовтня 2015 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Деміс Канц» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Агапе», ТОВ «Ерідан», ТОВ «Данте Стор», ТОВ «Дон Волокно» за період з 01 грудня 2014 року по 31 липня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 жовтня 2015 року № 617/1-26-50-22-07-36295682 (том 1 а.с. 12-30).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 1 444 263 грн. 32 коп., в тому числі за грудень 2014 року в сумі 178 314 грн. 22 коп., за січень 2015 року в сумі 1 265 949 грн. 10 коп.

На підставі висновків акту, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 23 жовтня 2015 року №0007192207, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 805 328 грн. 75 коп., з яких 1 444 263 грн. за основним платежем та 361 065 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 31).

Податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ «Агапе», ТОВ «Ерідан-2011» та ТОВ «Данте Стор».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем «покупець» та ТОВ «Ерідан - 2011» «постачальник» було укладено договір поставки товару № 12156 від 15 грудня 2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (том 1 а.с. 53-54).

На підтвердження виконання умов за вказаним договором, позивач надав суду копії: видаткових накладних (том 1 а.с. 73-84), товарно-транспортних накладних та пояснювальної записки (том 1 а.с. 114-117), податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (том 1 а.с. 132-159), платіжних доручень (том 1 а.с. 222, 224-230, 237-239).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Агапе» (постачальник) було укладено договір поставки товару № 12103 від 10 грудня 2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (том 1 а.с. 55-57),

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивач надав суду копії: видаткових накладних (том 1 а.с. 85-97), товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 118-122), податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (том 1 а.с. 160-184), платіжних доручень (том 1 а.с. 220, 231-236).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Данте Стор» (постачальник), також було укладено договір купівлі-продажу № 25/12-14 від 25 грудня 2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується проводити поставку (продаж) Покупцю у власність товари в асортименті, окремими партіями, відповідно до замовлення покупці, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (том 1 а.с. 58-59).

На підтвердження виконання умов за вказаним договором, позивач надав суду копії: рахунків на оплату (том 1 а.с. 62-70), видаткових накладних (том 1 а.с. 98-106), товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 123-125), податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (том 1 а.с. 185-202), платіжних доручень (том 1 а.с. 221, 240-244).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договорів контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та даним контрагентом, недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Чинне законодавство України також не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період вересень 2014 року - січень 2015 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, згідно з яким документація ТОВ «Агапе» у вказаний період складена з порушенням законодавства, оскільки акт перевірки не є належним доказом нереальності господарських операцій, а є лише службовим документом, складеним податковим органом за результатами відповідної перевірки, а наявність неправомірної податкової поведінки контрагента при поставці товарів не може утворювати негативних податкових наслідків для позивача, за умови, що в його діях не вбачається порушень податкового законодавства.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на відомості з бази даних «Податковий блок», згідно з яких наявні розбіжності між здекларованими показниками податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Дайте Стор» і позивача, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю та не є належним доказом нереальності господарських операцій.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання податкового органу на відомості Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Ерідан - 2011» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2013 року по 28 лютого 2015року, оскільки дії по проведенню перевірки ТОВ «Ерідан - 2011» і дії щодо оформлення її результатів у формі акту контролюючим органом вчинені не були, натомість було надано податкову інформацію про встановлення факту, що не давав змогу провести перевірку контрагента позивача - ТОВ «Ерідан - 2011», а саме, у зв'язку з встановленням відсутності ТОВ «Ерідан - 2011» за його місцезнаходженням.

При цьому, колегія суддів бере до уваги постанову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві від 23 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження стосовно службових осіб позивача, щодо їх ухилення від сплати податку на додану вартість на суму 1 444 263 грн., за рахунок фінансово-господарських операцій з ТОВ «Агапе», ТОВ «Ерідан - 2011», ТОВ «Данте Стор» та ТОВ «Дон Волокно», згідно акту перевірки 09 жовтня 2015 року № 617/1-26-50-22-07-36295682 (том 3 а.с. 3-6).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 вересня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 січня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.