Ухвала суду № 64260646, 25.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року справа №812/894/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника відповідача - Сколобан В.Ю., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі № 812/894/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 14 липня 2016 року № 000020/12-14-40/НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2016 року, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 14 липня 2016 року № 000020/12-14-40/НОМЕР_1 та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн. на фізичну особі-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі № 812/894/16 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 14 липня 2016 року № 000020/12-14-40/НОМЕР_1 про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 104-106).

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що акт перевірки, складений посадовими особами відповідача є належним доказом вчинення позивачем порушень норм ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, апелянтом зазначено, що розбіжності щодо адреси проведення перевірки є технічною опискою (а.с. 111-114).

У судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем з 29 жовтня 2001 року, основним видом діяльності позивача є: 10.71 - виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с.9, 50-51). Як платник податків перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку за № 6659 (а.с.8).

У період з 14 червня 2016 року по 15 червня 2016 року на підставі Наказу Головного управління ДФС у Луганській області № 173 від 14 червня 2016 року (а.с. 16-17), направлень на проведення перевірки № 159, 160 від 14 червня 2016 року, на підставі положень Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої складено акт перевірки від 15 червня 2016 року № 48/12-32-40-01/2489808897163.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення:

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями;

- п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30 липня 1996 року № 854 (а.с. 12-15).

З урахуванням висновків акту перевірки, відповідачем, 14 липня 2016 року прийнято рішення № 000020/12-14-40/НОМЕР_1, яким на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.(а.с. 18-19).

Прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є спірним питанням даної справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття спірного рішення, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 Податкового кодексу України.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ст. 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Щодо фактичних обставин проведеної перевірки суду зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки посадовими особами позивача на суб'єкті господарювання позивача за адресою АДРЕСА_3, який належить позивачу здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, а саме пивом на розлив (Жигулі світле) в пластиковій пляшці об'ємом 1 літр без наявності ліценції про право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

За наслідками перевірки уповноваженими особами відповідача складений акт про порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями; п. 26 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" від 30 липня 1996 року № 854 (далі - Постанова № 854), роздрібна торгівля алкогольними напоями, під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі (а.с.12-15,45-46).

Згідно з абз.5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

Відповідно до п.2 та п.8 постанови № 854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Судом першої інстанції під час розгляду справи допитані свідки: продавець ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що будь-які алкогольні напої, в тому числі пиво в павільйоні, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не продаються. Крім того, свідки зазначили, що пляшка пива була принесена перевіряючими з собою.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичної реалізації пляшки пива (1 л) саме на суб'єкті господарювання, крім того відсутнє вилучення, огляд та визнання речовими доказами такої пляшки пива та отриманих коштів у відповідності до вимог КУпАП.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 21 лютого 2008 року, виданого на підставі рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради від 19 лютого 2008 року № 330, ОСОБА_3 є власником 1/1 частки торгового павільйону з майданчиком виносної торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.67, 68).

Наказ №173 від 14.06.2016 року на проведення перевірки( павільйон розливного пива) та сама фактична перевірка проходила за адресою: АДРЕСА_3, що є порушенням абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, в якому зазначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.( а.с.41-42,45-46).

Постановою Кабінету Міністрів України від 0 червня 2003 № 790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Пунктом 5 вищезгаданого Порядку передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших норм і цивільно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно з п. 7 Порядку, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані повідомити про ці порушення орган, який видав ліцензію на провадження зазначеного виду діяльності.

З наведеного видно, що підставою для застосування фінансових санкцій за відсутність ліцензії на роздрібний продаж алкогольних напоїв може бути протокол, складений правоохоронними органами.

В матеріалах справи відсутній протокол про адміністративні правопорушення за даним фактом, матеріали по справі працівниками податкового органу в органи Національної поліції не надавалися та не надсилалися.

Окрім того, в акті перевірки позивач власноруч зазначив, що не торгує спиртними напоями,в т.ч. пивом( а.с.46 зворот).

Зазначені обставини податковим органом не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліценції позивачем, а відтак спірне рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі докази по справі в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі № 812/894/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі № 812/894/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 14 липня 2016 року № 000020/12-14-40/НОМЕР_1 - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 25 січня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова