Ухвала суду № 64260577, 24.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року справа №805/3703/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегії суддів у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 805/3703/16-а за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2015 року №42-17,-

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2016 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач, Слов'янська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 10.06.2015 року № 42-17, яким нараховано транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.(а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 червня 2015 року №42-17, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. (а.с. 34-38).

Відповідач, вважаючи вищезазначену постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають значення для справи, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с. 61-62).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з 01.01.2016 року набув чинності Закон України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», у т.ч. в частині, що стосується справляння транспортного податку, саме на виконання якого рішенням Слов'янської міської ради від 30 січня 2015 року № 5-LXXIII-6 затверджено Положення про транспортний податок на 2015 рік, яке є обов'язковим для виконання на території відповідної громади.

Сторони, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому, відповідно до пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки TOYOTA HIGLANDER білого кольору, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 21.02.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. (а.с. 7).

10 червня 2015 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу III ПК України винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 42-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25 000 грн. (а.с. 19).

Про існування спірного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 42-17 від 10 червня 2015 року позивач дізнався 06 жовтня 2016 року, коли звернувся до податкового органу із заявою, в якій просив його повідомити,чи приймалось Слов'янською ОДПІ податкове повідомлення-рішення про транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. на виконання вимог ст.. 267 ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (а.с. 8), а дублікат спірного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 42-17 від 10 червня 2015 року податковий орган направив позивачу 12.10.2016 року за № 18764/05-22-13-01-1 (а.с. 18).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Слов'янськ та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Слов'янської міської ради від 30.01.2015 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення рішення № 42-17 від 10.06.2015 року не відповідає положенням статті 58 Конституції України, якою передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі Закон № 71- VIII), яким до ст. 267 Податкового кодексу України введено транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки TOYOTA HIGLANDER зареєстрований на фізичну особу - ОСОБА_2 21.02.2014 року, рік випуску - 2011.

Згідно з пп. 267.5.1. п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 21-94а13 від 16.04.2013 року.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований у 2014 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то колегія суддів дійшла висновку, що у 2015 році автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідно до п.п.14.1.251 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, з моменту набрання вказаними положеннями ПК України чинності власники транспортних засобів з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб.см, що використовувалися ними менше 5 років, є платниками транспортного податку.

Статтею 8 ПК України передбачено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до ст. 9 ПК України транспортний податок відсутній у переліку загальнодержавних податків та зборів, а встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У затвердженому статтею 10 ПК України переліку місцевих податків транспортний податок прямо не закріплений, натомість є податок на майно, що складається із трьох різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону № 71-VIII), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з нормами ПК України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, але встановлення місцевих податків, із дотриманням закріплених Верховною Радою України критеріїв є компетенцією відповідних місцевих рад, що також передбачено п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Під час прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до матеріалів справи, 30 січня 2015 року Слов'янською міською радою прийнято рішення № 5-LXXIII-6 «Про затвердження положення про транспортний податок на 2015 рік» (надалі - Положення) (а.с. 27).

Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 цього Положення, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п.п.3.1 п. 3 вказаного Положення, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення(п.п. 4.1 п. 4).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради, в розумінні вимог Податкового кодексу України мають право встановити відповідним рішенням місцевої ради транспортний податок і вирішити на власний розсуд питання чи запроваджувати і в яких розмірах податок на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) (в редакції, станом на 31.05.2015 року), бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, в розумінні вимог вищезазначеної норми, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, що означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 3 ст. 27 БК України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок в місті Слов'янську рішенням Слов'яської міської ради від 30.01.2015 року № № 5-LXXIII-6 «Про затвердження положення про транспортний податок на 2015 рік», у зв'язку з чим, застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що запроваджений рішенням Слов'янської міської ради від 30 січня 2015 року № 5-LXXIII-6 транспортний податок підлягав сплаті не з 01.01.2015 року, а з 01.01.2016 року, оскільки такий вид податку, як транспортний податок введено до ст. 267 Податкового кодексу України з 01 січня 2015 року, тобто, після набрання чинності Законом № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а тому, транспортний податок не могло бути визнано обов'язковим до сплати в 2015 році, адже Слов'янською міською радою не приймалось і не могли бути прийняти та офіційно оприлюднено до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

На переконання судової колегії, податковий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року № 45-17, в даному випадку, порушує вимоги статті 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 червня 2015 року №42-17, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн.

Посилання апелянта на ту обставину, що з 01.01.2016 року набув чинності Закон України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», у т.ч. в частині, що стосується справляння транспортного податку, на виконання начебто якого рішенням Слов'янської міської ради від 30 січня 2015 року № 5-LXXIII-6 затверджено Положення про транспортний податок на 2015 рік, яке є обов'язковим для виконання на території відповідної громади, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, по-перше, рішення Слов'янської міської ради від 30 січня 2015 року № 5-LXXIII-6 «Про затвердження Положення про транспортний податок на 2015 рік» прийнято у зв'язку зі змінами, внесеними до ст. 267 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, а не Закон України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», а по-друге, як вже зазначалось вище, запроваджений рішенням Слов'янської міської ради від 30 січня 2015 року № 5-LXXIII-6 транспортний податок підлягав сплаті не з 01.01.2015 року, а з 01.01.2016 року, оскільки, в розумінні вимог податкового законодавства, рішення про встановлення місцевих податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, тобто, як вданому випадку, відповідне рішення повинно було бути прийнято до 15 липня 2014 року, а Слов'янською міською радою не приймалось і не могли бути прийняти та офіційно оприлюднено до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 805/3703/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць