Постанова № 64260398, 25.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2017 року № 826/16147/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом

Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління ДФС у Тернопільській області

до

Державного підприємства "Укрекоресурси"

про

стягнення заборгованості у розмірі 13546,31 грн,

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області звернулася з позовом до Державного підприємства "Укрекоресурси" про стягнення заборгованості у розмірі 13 546,31 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач перебуває на податковому обліку в Тернопільській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків за неосновним місцем обліку і має податковий борг з земельного податку юридичних осіб у розмірі 13 546,31 грн., який у встановлений законодавством строк є несплаченим.

Згідно п.4 ч.1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Ухвалою суду від 17.11.2016 року відповідно до ст. 183-2 КАС України справу призначено до розгляду у скороченому провадженні та надано відповідачу десятиденний строк з дня одержання зазначеної ухвали для надання заперечень проти позову.

У визначений ст. 183-2 КАС України термін відповідачем не було подано письмових заперечень на позов чи доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Державне підприємство «Укрекоресурс» перебуває на обліку в Тернопільській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області за неосновним місцем обліку.

Згідно розрахунку розміру податкового боргу станом на 21.08.2016 року загальний розмір податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб ДП "Укрекоресурси" становить 13 546,31 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених платником податків самостійно та не сплачених у встановлений законодавством термін.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення сума заборгованості виникла у зв’язку з несплатою відповідачем сум грошових зобов’язань, самостійно визначених ним у податкових деклараціях з плати за землю за 2015 рік та 2016 рік.

Отже, станом на момент розгляду справи загальна сума податкового боргу відповідача складає 13 546,31 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу та обліковими картками платника податків.

Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як передбачено статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкова вимога від 12.07.2016 року №8424-17 направлялася відповідачу та була ним отримана 21.07.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а процедура стягнення вважається дотриманою.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення по суті, відповідачем доказів про сплату зазначеної суми заборгованості не надано, як і не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення по суті, відповідачем доказів про сплату зазначеної суми заборгованості не надано, як і не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з платника податків заборгованості у спосіб, визначений позивачем на підставі п.95.4 ст.95 ПК України – стягнення коштів за рахунок готівки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 95.4 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. за №1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» відповідно до пунктів 95.4, 95.15, 95.16 і 95.18 статті 95 Податкового кодексу України затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі по тексту – Порядок), який визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно пункту 2 Порядку вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі – працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 – 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти. У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу (п.3 Порядку).

У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів (п.4 Порядку).

Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення – на наступний робочий день (п.95.5 ст.95 ПК, п.6 Порядку).

Зазначені положення законодавства, вимагають доведення контролюючим органом факту наявності у платника податків готівки що належить саме Державному підприємству «Укрекоресурси» та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, що, в свою чергу може свідчити про гіпотетичну можливість виявлення у боржника готівки з метою її подальшого стягнення в рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, як вбачається з наданої представником позивача інформації щодо діючих рахунків в установах банків у відповідача наявні відкриті розрахункові рахунки, проте, позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності/недостатності коштів на даних рахунках для погашення податкового боргу.

Наведене свідчить про існування обставин, що унеможливлюють вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до вимог Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до частини четвертої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що відповідач у встановлений судом строк не спростував твердження позивача, доказів погашення зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183--2 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Укрекоресурси" (код ЄДРПОУ 20077743) заборгованість у розмірі 13 546,31 грн. (тринадцять тисяч п’ятсот сорок шість гривень 31 коп.) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих з Державне підприємство "Укрекоресурси"

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур