Постанова № 64260099, 23.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2016 року № 826/10999/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Публічного акціонерного товариства «ЕСМА»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001381101 від 11.04.2016 року

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Публічне акціонерного товариства «ЕСМА» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №0013801101 від 11.04.2016 року.

В обґрунтування позову Позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки підприємство отримало листом ДФС України від 26.01.2016 року №1465/6/99-95-42-01-15 індивідуальну податкову консультацію щодо правомірності уточнення ним податкового кредиту за липень 2014 року.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування заперечень проти позову заперечує в повному обсязі та зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник Відповідача в судовому засіданні наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих з податку на додану вартість ПАТ «ЕСМА» (код ЄДРПО 01267886), уточнюючого розрахунку за липень 2014 року №9031559176 від 10.03.2016 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки №12/26-57-12-01-37 від 18.03.2016 р. (надалі – Акт перевірки)

В Акті перевірки встановлені порушення ПАТ «ЕСМА» пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету.

На підставі акта перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2016 р. №0013801101 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість у сумі 82483,75 грн., з них за основним платежем - 65987,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16 496,75 грн.; №0013811101, яким зменшено від’ємнє значення суми податку на додану вартість у розмірі 35767 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0013811101 Позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги Головне управління ДФС у м. Києві Рішенням №13632/10/26-15-10-01 від 16.06.2016 року скаргу Позивача задоволено, а податкове повідомлення-рішення №0013811101 від 11.04.2016 року – скасовано.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0013801101 та №0013811101 від 11.04.2016 р. винесені на підставі одного й того ж акту камеральної перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення №0013801101 від 11.04.2016 року є також незаконним та підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «ЕСМА» подано уточнюючий розрахунок з ПДВ за липень 2014 року (реєстраційний №9031559176 від 10.03.2016) та в порушення вимог п. 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями, неправомірно збільшено податковий кредит за липень 2014 року на суму 101754,00 грн. на підставі податкових накладних з періодом виписки більше 365 днів, внаслідок чого встановлено заниження підприємством податкових зобов'язань у сумі 65987,00 грн. та завищено від’ємного значення з ПДВ у сумі 35767,00 грн.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, податковий кредит, право на яке передбачено ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством було помилково нараховано не на всю суму податку на додану вартість за податкової накладної, а лише на її частину (неврахованими залишились 100000,00 грн.)

Судом встановлено, що ПАТ «ЕСМА» було подано податкові декларацію з ПДВ за липень 2014 року (реєстраційний №9047329888 від 15.08.2014 року) додатком №5, на підставі якого до складу податкового кредиту включено суму ПДВ 19559,63 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Ейр Інжиніринг», та уточнюючий розрахунок з ПДВ за липень 2014 року (реєстраційний №9031559176 від 10.03.2016року) з додатком 5, на підставі якого до складу податкового кредиту за липень 2014 року включено суму ПДВ 101754,00 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Ейр Інжиніринг» проведених у липні 2014 року.

ГУ ДФС у м. Києві, під час розгляду первинної скарги, встановлено, що відповідно до даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» ПП «Ейр Інжиніринг» у липні 2014 року були виписані для ПАТ «Есма» та зареєстровані податкові накладні на загальну суму ПДВ 121313,60 грн., з яких податкова накладна від 22.07.2014 року №7 на суму ПДВ 1396,67 грн. зареєстрована 23.07.2014 року від 17.07.2014 року № 6 на суму ПДВ 119916,93 грн. зареєстрована 21.07.2014 року.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, виходячи з наведених норм, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми податку на додану вартість податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст. 201 ПК України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної, а не в момент відображення суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту у податковій звітності.

Фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок про те, що Позивач включив у звітному податковому періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних в 2014 році, оскільки новою редакцією п. 198.6 ст. 198 ПК України, яка діє з 01 січня 2015 року, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Суд зазначає, що з 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ внесено зміни до ПК України та викладено п. 198.6 ст. 198 в новій редакції:

"Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної: для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа ДФС України від 26.01.2016 року №1465/6/99-95-42-01-15, в якому підприємству надана індивідуальна податкова консультація, що платник податку при допущенні помилки у податковій звітності, а саме при частковому включенні складу податкового кредиту податкової декларації суми ПДВ на підставі отриманої податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, має право скласти уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) та виправити неправильно відображені показники.

Відповідно до п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2016 року №0013801101 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0013801101 від 11.04.2016 року.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «ЕСМА» (код ЄДРПОУ 01267886) судові витрати в сумі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук