Рішення № 64259712, 18.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/6801/15-ц Головуючий суддя І інстанції Ніколаєнко І. В.

Провадження № 22ц/790/254/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Гуцал Л.В.

за участю секретаря Пруднікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Управління у справах неповнолітніх при райраді у Київському районі м. Харкова про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, міграційна служба Київського району м. Харкова про визнання втратившими право користування квартирою та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом посилаючись на те, що сторони у справі зареєстровані та мають право користування квартирою №5 житлового будинку №6 по вул. Шишківській у м. Харкові, після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оспорюваній квартирі було фактично поділено кімнати для проживання між колишнім подружжям, а також їх донькою ОСОБА_3 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У звязку з постійно виникаючими конфліктами відносно проживання позивачів, неодноразовими замінами ОСОБА_1 замків та обмеженням їм у доступі до вказаної квартири відповідач порушує право позивачів на вільне користування жилим приміщенням. Після уточнення позовних вимог остаточно просили визначити у квартирі №5 житлового будинку №6 по вул. Шишківській у м. Харкові порядок користування житловими приміщеннями відповідно до варіанту 1 висновку будівельно-технічної експертизи №4881 від 29.07.2016 року та усунути перешкоди з боку відповідача ОСОБА_1 в користуванні позивачами зазначеною квартирою і вселити у неї ОСОБА_2О, ОСОБА_3, її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У зустрічному позові ОСОБА_1 вказував, що після розлучення його колишня дружина почала проживати разом з донькою та її сімєю у квартирі в сусідньому будинку та живе там постійно з 2009 року. В оспорюваній квартирі позивачі за первісним позовом не проживають (ОСОБА_2 більше 6 років, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більше 12 років, а ОСОБА_5 зовсім не жила у квартирі) покинули її добровільно, комунальні платежі також не сплачують. На підставі цього просив визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою та зняти їх з реєстрації.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом були проігноровані його клопотання про застосування позовної давності, про виклик свідків, про витребування доказів; не були взяті до уваги його заперечення проти проведення експертизи. Звертає увагу на положення ст.47 Житлового кодексу України, згідно яких норма житлової площі на одну людину складає 13,65 м2, що порушено експертами при поділі спірної квартири на пятьох осіб. Наполягає, що в основу висновку експерта покладено не план квартири №5 житлового будинку №6 по вул. Шишківській у м. Харкові, а план однотипної квартири, в якій фактично проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте його квартира дещо іншої площі та конфігурації.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності зі ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справи.

Судом першої інстанції встановлено, що спірною є неприватизована квартира №5 житлового будинку №6 по вул. Шишківській у м. Харкові, яка складається з трьох кімнат.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16.03.2010 р., про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 106 (свідоцтво про розірвання шлюбу серія 1-ВЛ № 103520 від 16.03.2010 р. видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції).

Як вбачається з ордеру № 001146 від 11 серпня 1982 року виданого виконавчим комітетом Київської ради народних депутатів ОСОБА_1, сімя якого складається з чотирьох чоловік, надано право на зайняття трьох кімнат житловою площею 43,06 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Ордер видано на підставі рішення Виконкому Київської ради народних депутатів м. Харкова від 03.08.1982 р. за № 29.

Із змісту довідки з місця проживання про склад сімї та прописку КП «Жилкомсервіс дільниця №17» за № 069 від 14.01.2015 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано пять членів сімї: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_2 вказує, що зазначена довідка отримана з порушенням вимог закону, між тим її зміст не оспорює, факт реєстрації зазначених осіб у спірній квартирі підтверджує.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, вбачається, що матірю записано ОСОБА_3, батьком ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серія І-ВЛ №046777 від 30 червня 2006 року).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, вбачається, що матірю записано ОСОБА_3, батьком ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серія І-ВЛ №147969 від 18 жовтня 2000 року).

Згідно зі ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за їхньою заявою може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно дост. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування спірною квартирою, суд першої інстанції правильно застосував норми ст. ст. 71, 72 ЖК України, та виходив з того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають у спірній квартирі з поважних причин.

Із пояснень сторін, допитаних свідків встановлено, що після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_3 у сторін склалися напружені стосунки, в результаті чого спільне проживання не було комфортним.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказували, що ОСОБА_1 неодноразово змінював замки у спірній квартирі, перешкоджав їм у користуванні, в результаті чого вони вимушені були звертатися до правоохоронних органів.

ОСОБА_1 не заперечував, що дійсно у 2011 році змінив замки у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 без його згоди вивезли належну йому побутову техніку та на цей час вони ключів від квартири не мають.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначали, що з 2009 року здійснювали догляд за хворою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, яка доводиться ОСОБА_2 матір*ю, тому періодично мешкали з нею. На підтвердження зазначених доводів надали відповідні медичні довідки. Вказані обставини ОСОБА_1 не спростував.

Відповідно дост. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У ч. 1ст. 16 ЦК Українизазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2ст. 16 ЦК України.

Між тим, у відповідності із принципом диспозитивності, визначенимст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

ОСОБА_3 не заперечувала, що в період шлюбу її чоловік ОСОБА_8 придбав квартиру №29 житлового будинку № 6-а по вул. Шишківській у м. Харкові, яку згодом продав та придбав квартиру № 77 житлового будинку № 10 по вул. Шишківській у м. Харкові, де на цей час і мешкають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Між тим, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житлом на підставі ст. 71 ЖК України, як таких, що більше 6 місяців без поважних причин не проживають у спірній квартирі.

Вимог про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом на підставі ст. 107 ЖК України, як таких що обрали інше постійне місце проживання ОСОБА_1 не заявляв.

Причина непроживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 в спірній квартирі, а саме напружені конфліктні стосунки з ОСОБА_1, визнається судом поважною, отже правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідає вимогам закону рішення суду першої інстанції також і в частині задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення у спірну квартиру, оскільки на цей час ОСОБА_1 право користування за ними не визнає, доступу у спірну квартиру вони не мають.

Позовна давність не застосовується судом, оскільки порушення права користування спірною квартирою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 триває і на цей час.

Між тим, вирішуючи спір в частині визначення порядку користування спірною квартирою суд першої інстанції неповно з*ясував обставини справи, що відповідно до ч. 3 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до приписів ст. ст. 61, 63, 64 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Предметом договору найма жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з одної чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Члени сім*ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов*язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Стаття 104 ЖК Української РСР передбачає, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогамстатті 63 цього Кодексу.

У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

У п. 16постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2, зі змінами та доповненнями, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судамиЖитлового кодексу України» судам були надані наступні роз*яснення з приводу застосування норм цього Кодексу. В силу ст.104 ЖК Української РСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (абоз урахуваннямукладеноїугоди про порядок користування жилим приміщенням), можебутивиділеноувиглядіізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 47 ЖК України, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 кв. на одну особу.

Згідно п. 53 «Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Українській СРСР», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Укрсовпрофа від 11.12.1984 року № 470, розмір житлової площі надається в межах 13,65 кв.м на людину, але не може бути меншим ніж рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті визначається виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів разом з радою профспілок.

Згідно постанови ВК Харківської обласної Ради народних депутатів та Президії обласної ради профспілок від 11.01.1985 року № 5 «Про правила обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Харківській області» рівень середньої забезпеченості житловою площею в м. Харкові визначений в 7,5 кв.м, а норма жилої площі для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов в розмірі 5,5 кв.м.

Судом першої інстанції була призначена, експертною установою проведена судова будівельно-технічна експертиза №4881 від 29.07.2016 року, висновки якої містять варіанти порядку користування спірною квартирою.

Однак, в основу зазначеного висновку експертизи був покладений план квартири, походження якого невідомо, експерт особисто квартиру не оглядав. Сторони пояснювали, що технічний паспорт на квартиру не складався.

Судом апеляційної інстанції на клопотання ОСОБА_3 був витребуваний поетажний план будинку №6 по вул. Шишківській у м. Харкові, в якому розташована зазначена квартира (а.с. 273), з якого встановлено, що спірна квартира складається з трьох кімнат: житлової кімнати «8» площею 14,6 кв.м. з балконом, житлової кімнати «9» площею 15,8 кв.м. з балконом, житлової кімнати «7» площею 13,1 кв.м. Також в квартирі розташовані коридор «1» площею 8,7 кв.м., вбиральня «2» площею 1,1 кв.м., ванна кімната «3» площею 2,0 кв.м., кухня «4» площею 6,9 кв.м., вбудована шафа «5» площею 0,97 кв.м., вбудована шафа «6» площею 1,72 кв.м. Таким чином, житлова площа спірної квартири становить 43,5 кв.м.

Зазначену конфігурацію та розмір кімнат ОСОБА_1 не оспорював, належними та допустимими доказами не спростував.

Із урахуванням наведених вище вимог законодавства та з огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає за можливе визначити наступний порядок користування спірною квартирою: в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виділити наступні приміщення: житлову кімнату «8» площею 14,6 кв.м. з балконом, житлову кімнату «9» площею 15,8 кв.м. з балконом; в користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату «7» площею 13,1 кв.м.; у спільне користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виділити: коридор «1» площею 8,7 кв.м., вбиральню «2» площею 1,1 кв.м., ванну кімнату «3» площею 2,0 кв.м., кухню «4» площею 6,9 кв.м., вбудовану шафу «5» площею 0,97 кв.м., вбудовану шафу «6» площею 1,72 кв.м.

Визначення порядку користування квартирою у наведений спосіб не призведе до штучного погіршення житлових умов сторін та не викличе необхідність постановки їх на облік, як таких, що потребують поліпшення житлових умов.

За наведених підстав рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.

Витрати на проведення судової експертизи не підлягають розподілу, оскільки колегія суддів висновок зазначеної експертизи до уваги не приймає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року змінити в частині визначення порядку користування.

Визначити наступний порядок користування квартирою №5 житлового будинку №6 по вул. Шишківській у м. Харкові.

В користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виділити наступні приміщення: житлову кімнату «8» площею 14,6 кв.м. з балконом, житлову кімнату «9» площею 15,8 кв.м. з балконом.

В користування ОСОБА_1 виділити наступні житлові приміщення: житлову кімнату «7» площею 13,1 кв.м.

У спільне користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виділити: коридор «1» площею 8,7 кв.м., вбиральню «2» площею 1,1 кв.м., ванну кімнату «3» площею 2,0 кв.м., кухню «4» площею 6,9 кв.м., вбудовану шафу «5» площею 0,97 кв.м., вбудовану шафу «6» площею 1,72 кв.м.

В частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення судової експертизи рішення скасувати.

В решті рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Харківської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді