Ухвала суду № 64259472, 19.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________

Провадження № 22 -ц/790/252/17 Головуючий 1-ї інст. - Мішуровська С.Т.

Справа № 629/897/16-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія - відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Малінської С.М.,

за участю секретаря Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Подалі ОСОБА_4 уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути на її користь з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 60000 грн., завдану смертю її чоловіка ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 року з вини відповідача ОСОБА_3

В обгрунтування позову посилалась на те, що на її утриманні після смерті чоловіка залишився малолітній син, та після смерті чоловіка народилася донька. Смерть чоловіка вплинула на стан її здоров'я, оскільки сім'я позбавилася єдиного годувальника, вона отримує тільки допомогу в розмірі 852 грн. Відповідач зруйнував її сім'ю та життя, завдав тяжкий душевний біль, уклад життя змінився, умови життя повністю погіршилися.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечував.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 гривень, а на користь держави - судовий збір в сумі 551,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Вказує, що судом не враховано, що при розгляді кримінальної справи потерпілим був визнаний брат загиблого ОСОБА_6, який написав розписку про відсутність до претензій матеріального і морального плану, оскільки всі збитки ним були відшкодовані, та запевняв його в тому, що всі сплачені ним витрати будуть поділені з дружиною загиблого і ніяких претензій він і інші родичи загиблого до нього не матимуть.

Крім того позивач ОСОБА_4 не заперечувала в суді отримання коштів братом її покійного чоловіка і часткову передачу коштів їй. Вважає, що суд мав залучити вказану особу до участі у справі та з'ясувати вказані питання.

Крім того, вважає, що судом не враховано, що автомобіль, на якому він здійснив наїзд на потерпілого, був застрахований, про ДТП він повідомив страхову компанію, тому відповідно до ст.1194 ЦК України позивач мала звернутися до страхової компанії, а у разі недостатності страхової виплати, порушити питання про сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Між тим в рішенні відсутні висновки про те, чи зверталась ОСОБА_4 до страхової компанії та яку відповідь отримала з цього приводу.

Тому вважає, що без з'ясування вказаних обставин рішення про стягнення з нього моральної шкоди є передчасним.

Перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було спричинено моральну шкоду протиправними діями відповідача, вважаючи відшкодування у розмірі 50 000 грн. достатньою сатисфакцією за спричинення завданої шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого має двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 помер.

Із матеріалів справи вбачається, що смерть ОСОБА_5 настала від отриманих численних травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до копії вироку Новоград-Волинського суду Житомирської області від 11.11.2014 року, який набрав законної сили 29.10.2015 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та засуджено до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами із застосуванням ст. 75 КК України - з іспитовим строком 1 рік.

Закрито провадження в частині цивільного позову про стягнення із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 8 145 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000 грн., заподіяної злочином, у зв'язку відмовою потерпілого від нього.

Зазначений вирок відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В матеріалах справи міститься лист в.о. голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.12.2015 року, з якого вбачається, що протокольно потерпілою також визнана ОСОБА_4, яка в суді першої інстанції пояснювала, що не мала можливості подати цивільний позов в кримінальному провадженні, оскільки була вагітна, в тяжкому моральному стані, і її не запрошували до органу досудового розслідування та суду. Не заперечувала, що брат її загиблого чоловіка передав їй приблизно 10000 грн. на переїзд до іншого міста.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95р.№4 (із змінами та доповненнями) відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу ОСОБА_4 була завдана моральна шкода у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і ця шкода полягає в душевних, психологічних стражданнях, їх глибіні та тривалості: втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивачка позбавлена можливості матеріальної і моральної підтримки чоловіка в подальшому своєму житті і відновити попередній стан життя позивачки неможливо.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із положень ст.ст. 23, 1167 УК України, врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, засади співмірності та справедливості, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 50 000 грн. на відшкодування ОСОБА_4 завданої моральної шкоди.

Як вбачається з розписок ОСОБА_6, копії яких містяться в матеріалах справи останній отримав від ОСОБА_3 28145 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок ДТП та 4000,00 грн. на витрати на переїзд ОСОБА_4

Зазначені витрати не є відшкодуванням моральної шкоди ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ч.2 ст. 1168 ЦК України як дружині загиблого.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 на те, що він відшкодував всі збитки у зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 не ґрунтуються на вимогах закону та вищенаведених доказах.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно вимог ст. 1194 ЦК України позивач повинна була звернутися до страхової компанії із заявою про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст. 14 ЦК України).

Таким чином потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Така правова позиція висловлена в постанові Судової палати у цивільниї справах Верховного суду України у справі 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування судами України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргою ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: