Ухвала суду № 64258122, 18.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 428/7245/16-ц

Провадження № 22ц/782/1022/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Єрмакова Ю.В.,

суддів : Дронської І.О., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря - Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори про визнання відмови у вчиненні нотаріальної дії незаконною, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, треті особи Луганська міська рада та Бахмутівська сільська рада Луганської області,

ВСТАНОВИЛА :

В червні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати незаконними дії Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язати Другу Сєвєродонецьку державну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4.

В обгрунтування позову зазначила, що в квітні 2016 року звернулася до Новоайдарської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її сина ОСОБА_4. 28 квітня 2016 року Новоайдарська державна нотаріальна контора направила до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори заяву ОСОБА_3 про прийняття спадщини разом з відповідними додатками для долучення її до матеріалів спадкової справи № 178/2014, яка була заведена 01 липня 2014 року Четвертою Луганською державною нотаріальною конторою. Після розгляду даної заяви відповідач своєю довідкою відмовив позивачу в здійсненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що нотаріус перед видачею свідоцтва про право на спадщину зобов'язаний перевірити коло спадкоємців, які закликаються до спадщини, однак можливості ознайомитися з матеріалами справи та видати свідоцтво право на спадщину за законом/заповітом в нього не має, у зв'язку з чим просила задовольнити позов.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 листопада 2016 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати незаконними дії Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори щодо викладення відмови у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_3 в формі інформаційної довідки від 15.06.2016 року, а не в формі постанови.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулася з апеляційною скаргою, яку в судовому засіданні уточнила та просила частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

Іншими сторонами рішення суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції послався на ЗУ України « Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, виходив з того, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, була заведена за № 178/2014 у Четвертій Луганській державній нотаріальній конторі, тобто на непідконтрольній українській владі території, а отже державний нотаріус станом на час винесення оскаржуваної інформаційної довідки був позбавлений будь-якої можливості щодо з'ясування кола спадкоємців, які виявили бажання прийняти спадщину, в тому числі з'ясування того, які саме особи звернулися до Четвертої Луганської державної нотаріальної контори із заявою щодо прийняття або відмови від прийняття спадщини. Підстав вважати, що позивач фактично прийняла спадщину з урахуванням реєстрації місця проживання позивача станом на час смерті спадкодавця також не було встановлено. При цьому, суд виходив з того, що відповідно до ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» відповідач повинен був відмовляючи в здійсненні нотаріальної дії винести відповідну постанову, а не в формі інформаційної довідки, у зв'язку з чим вважав позовні вимоги частково обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права, які правильно були застосовані судом першої інстанції при вирішенні справи.

Судом встановлено, що 16 квітня 2016 року ОСОБА_3. подала до Новоайдарської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Після його смерті відкрилася спадщина за законом, до складу якої входить :

домоволодіння за адресою АДРЕСА_1

? частина житлового домоволодіння за адресою АДРЕСА_2; земельна ділянка площею 0.0840 за адресою АДРЕСА_2; неотримана заробітна плата в розмірі 15000 грн. інших спадкоємців не має.

Своїм листом № 40/01-16 від 28.04.2016 року Новоайдарська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_3 про те, що її заява про прийняття спадщини за законом з відповідними додатками була направлена до Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області; (в.о. Четвертої Луганської державної нотаріальної контори), що розташована в місті Сєвєродонецьку на вул. Танкістів, для долучення до спадкової справи № 178/2014, заведеної Четвертою Луганською державною нотаріальною конторою 01.07.2014 року.

Згідно із копією інформаційної довідки № 347/01-16 від 15.06.2016 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року була заведена за № 178/2014 у Четвертій Луганській державній нотаріальній конторі, яка переміщена відповідно до наказу до міста Сєвєродонецьк. Отримання в Другій Сєвєродонецькій державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом у разі відкриття спадкової справи на території м. Луганськ до початку антитерористичної операції не є можливим, так як, всі незакінчені спадкові справи та архів Четвертої луганської державної нотаріальної контори залишився за попереднім місцем розташування контори, на непідконтрольній українській владі території та перевезення його до м. Сєвєродонецьк не є можливим. Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус перед видачею свідоцтва про право на спадщину зобов'язаний перевірити коло спадкоємців, які закликаються до спадщини. Друга Сєвєродонецька нотаріальна контора не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом/заповітом.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду, що предметом розгляду вказаної справи є виключно законність дій нотаріуса щодо невидачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється статтями Закону України «Про нотаріат» (далі-Закон), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Мін'юсту України від 22.02.2012 року від 296/5 (далі - Порядок). Крім того, при видачі свідоцтва про право на спадщину слід керуватися нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до пп. 2.1. п. 2 глави 10 розділу II Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої першої заяви про прийняття спадщини. Номер в спадковій справі присвоюється один раз.

Крім того, згідно з пп. 4.12. п. 4 глави 10 розділу II Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності в спадковій справі всіх необхідних документів.

Пунктом 1.2 глави 10 вищевказаного порядку передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

В силу п.3 ч.1 ст.34 Закону нотаріуси вчиняють, крім іншого, такі нотаріальні дії, як видача свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна (Ч.1 ст.68 Закону).

При цьому, відмовляючи в вчиненні нотаріальної дії нотаріус відповідно до ч.4 ст.49 Закону протягом 3 -х робочих днів виносить відповідну постанову, що не було зроблено нотаріусом, дії якого оскаржуються

Отже, з аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що для отримання свідоцтва про право на спадщину існує певний порядок як для спадкоємця, який бажає отримати свідоцтво, так і для нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, або відмовляє у їх вчиненні.

При цьому, дії нотаріуса в даному випадку регламентовані ст.49 Закону, а саме п.1,2 ч.1 нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема: 1)вчинення такої нотаріальної дії суперечить законодавству України; 2)не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Виходячи з наведеного вище, судова колегія приходить до висновку про те, що саме відсутність спадкової справи, яка знаходиться на непідконтрольній території, неможливість перевірення кола спадкоємців, які зверталися з заявою про прийняття спадщини, склад спадкового майна, наявність або відсутність заповіту, унеможливлює вчинення нотаріусом дій щодо видачи свідоцтва про право на спадщину, а тому висновок суду про відмову у задоволенні позову в цій частині є правильним.

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що відмова нотаріуса у вчинення нотаріальної дії, з підстав, зазначених вище, не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд помилково зазначив про те, що позивач, не приймаючи участі у розгляді справи не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача, на увагу не заслуговують, оскільки це посилання суду не впливає на правильність прийнятого судом рішення, як не впливає на правильність рішення суду описка стосовно померлого сина, вказаного в рішення, як батька позивача.

Посилання апелянта на те, що суд не прийняв до уваги, що у померлого є майно на підконтрольній території, на увагу не заслуговує, оскільки законодавством не передбачено видачу свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна.

Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються незгоди щодо видачи нотаріусом інформаційної довідки замість постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, були враховані судом першої інстанції при розгляді справи та постановлено рішення про задоволення позову в цій частині, яким визнано незаконними дії Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори щодо викладення відмови у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_3 в формі інформаційної довідки від 15.06.2016 року, а не в формі постанови та саме на ці обставини суд першої інстанції і звернув увагу в своєму рішенні.

Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а також докази у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги .Зазначені апелянтом обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий Єрмаков Ю.В.

Судді : Карташов О.Ю.

Дронська І.О