Рішення № 64258036, 19.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 415/2746/16-ц

Провадження № 22ц/782/991/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Яреська А.В.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання як дружини, з якою проживає малолітня дитина сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки дитина знаходиться на утриманні позивача ОСОБА_3, і відповідач не надає матеріальної допомоги дружині, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку 3-х років, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на своє утримання в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дочкою трирічного віку.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_3 на її утримання у розмірі 600 грн. щомісячно до 04 липня 2018 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 у позові відмовити.

Вислухавши доповідь судді, осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області шлюбі з 20 грудня 2014 року, актовий запис № 396, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 3).

Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої записані в свідоцтві про народження (а.с. 4).

Дитина проживає та знаходиться на утриманні позивачки, що підтверджується копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб (а.с. 5).

Відповідно до довідки № 2638 від 03.08.2016, управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, ОСОБА_3М перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради та відповідно доЗакону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992отримує допомогу при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 860 гривень щомісячно (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1ст. 75 СК Українидружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до ч. 2ст. 84 СК Українидружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Згідно ч. 1ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачмає працездатний вік, має нерегулярний мінливий дохід, і з цих міркувань, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд присудив кошти (аліменти) на утримання дружини до досягнення дитиною трьох роківв розмірі 600 гривень щомісячно.

Розглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції в частині встановленої можливості відповідача надавати матеріальне утримання дружині, оскільки відповідач хоча офіційно ніде не працює, але не перебуває на обліку в центрі зайнятості, ним не надано доказів щодо неможливості сплачувати кошти на утримання дружини, а також доказів щодо перебування на його утриманні інших дітей або непрацездатних батьків, наявність перешкод для працевлаштування (інвалідність, хвороба тощо), докази щодо стану його здоров'я.

Статтею 60ЦПК Українивизначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на дружину та не взяв до уваги медичну документацію про хворобу матері відповідача, датовану 2009 роком, врахував відсутність відомостей, що мати перебуває на утриманні відповідача або потребує його матеріальної допомоги як непрацездатна взагалі, а так само не взяв до уваги і відомості про хвороби самого відповідача через відсутність даних про необхідність нести на це матеріальні витрати.

Довід апеляційної скарги про недоведеність матеріального становища позивача також не заслуговує на увагу, оскільки право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища (ч. 4 ст. 84 СК України). Як не заслуговує на увагу і посилання як на судовий прецедент на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки обовязковими для судів є лише висновок Верхового суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, у подібних правовідносинах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині, які фактично були запереченнями проти позову, і яким судом першої інстанції дана правильна оцінка, не спростовують правильних висновків суду про необхідність стягнення аліментів з відповідача на користь позивача.

Проте, визначаючи розмір такого утримання, судом залишений поза увагою визначений статтеюст. 180 СК України обов'язок відповідача по утриманню своєї малолітньої дочки, незалежно від того, чи стягнуті кошти на її утримання рішенням суду.

З урахуванням цього визначений судом розмір аліментів на утримання дружини підлягає зменшенню до 400 грн. щомісячно, що в повній мірі відповідає загальним засадам регулювання сімейних відносин.

Оскільки суд припустився невідповідності висновків суду обставинам справи, що з огляду на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду, оскаржуване рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2016 року змінити, зменшивши суму стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, віку 3-х років з 600 грн. щомісячно до 400 грн. щомісячно.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий

Судді: