Ухвала суду № 64257751, 25.01.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/405/17

провадження № 1-кп/415/222/17

УХВАЛА

Іменем України

"25" січня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Павлова О.В.

прокурора Сухіна Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016130240001495 від 14.06.2016 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого 8 листопада 2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 23 червня 2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 14 березня 2007 року за ухвалою Краснолучського міського суду Луганської області від 6 березня 2007 року на підставі ст.81 КК України від відбуття покарання умовно-достроково на не відбуту частину покарання строком 11 місяців 19 днів; 10 лютого 2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 28 серпня 2013 року за ухвалою Алчевського міського суду Луганської області від 20 серпня 2013 року на підставі ст. 537 КПК України за хворобою; 5 липня 2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кв. Дружби народів, б.26 кв.51,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

20 січня 2017 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016130240001495 від 14.06.2016 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвалою суду від 23 січня 2017 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого і захисника, зазначивши при цьому про відсутність підстав для закриття справи або повернення обвинувального акту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентуєпорядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з долученими до нього відповідно до ст. 291 КПК України додатками, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Лисичанському міському суду Луганської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого та захисника.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Сухін Д.В. звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, в обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились. Наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення у вчиненні яких він обвинувачується, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1. в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, те що він ніде не працює та не має джерела доходу, розлучений, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків, з урахуванням його негативної репутації, оскільки останній має не зняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення аналогічних злочинів і знову обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості та тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів в період іспитового строку, а також допускає немедичне вживання наркотичних засобів, враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 28.01.2017 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 Лисичанським міським судом не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що прокурор згідно діючого кримінального процесуального законодавства України не має права заявляти такі клопотання під час підготовчого судового засідання, вважав, що прокурором не доведено існування ризиків, а підстави на які посилається прокурор є надуманими та необґрунтованими, заначив, що обвинувачений ОСОБА_1 тяжко хворіє і перебуваючи під вартою не отримує належного лікування, а тому просив суд змінити обраний відносно останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі підтримав думку свого захисника ОСОБА_2

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора Сухіна Д.В. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції», а тому посилання захисника на те, що прокурор позбавлений права заявляти клопотання про продовження строку тримання під вартою на стадії підготовчого судового засідання, суд вважає необґрунтованим.

Згідно п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення….

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 02.12.2016 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватися від суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у скоєнні яких він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому, ОСОБА_1 являючись працездатною особою не працює, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, міцні соціальні звязки, які б утримували його за місцем проведення судового розгляду відсутні, також негативна репутація обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних умисних злочинів, судимості за які не зняті та непогашені в установленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості та тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів в період іспитового строку, а також з урахуванням того, що останній допускає немедичне вживання наркотичних засобів, свідчить про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжить кримінальні правопорушення в яких він обвинувачується.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого ОСОБА_1, а також враховує його вік та стан здоровя, його сімейний та майновий стан, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились й підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 314-317, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130240001495 від 14.06.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду на 03 лютого 2017 року на 11 годину 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження проводити судом одноособово.

Про час та місце проведення судового розгляду повідомити прокурора, обвинуваченого і захисника, а також свідків, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України на 60 днів, тобто по 25 березня 2017 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 25 березня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копіію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова