Постанова № 64256896, 24.01.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7007/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо підготовки висновку про повернення надмірно сплачених позивачем коштів до Державного бюджету на суму 49579,51 грн. та подання його для виконання до ГУ ДКС України в Одеській області; зобовязати відповідача підготувати вказаний висновок та подати його на виконання до ГУ ДКС України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Одеської митниці ДФС від 26.11.2015 р. № 500060001/2015/610215/2 про коригування митної вартості товарів митницею застосовано другорядний метод визначення митної вартості, в результаті чого митна вартість товару склала 143,69 дол. США/од, або 2,27 дол. США/кг. замість заявленою позивачем за ціною контракту (шини пневматичні в кількості 244 штуки, загальна вартість товару - 28997,40 доларів США). Зазначене рішення було скасовано в судовому порядку, однак в результаті неправомірного коригування митницею митної вартості товару позивачем було надмірно сплачено платежів до бюджету в розмірі 49579,51 грн., з яких 10088,85 грн. надмірно сплачене ввізне мито, 7206,32 грн. надмірно сплачений імпортний збір, 32284,34 грн. надмірно сплачений ПДВ. З метою повернення зазначеної суми позивач звернувся до митного органу із заявою від 19.10.2016 р. № 215/2 та відповідним пакетом документів, однак відповіді так і не отримав. Позивач вважає, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, оскільки в судовому порядку задекларована підприємцем митна вартість визнається митницею автоматично. Так, контролюючому органу належало не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зважаючи на недотримання митним органом вимог чинного законодавства, позивач звернувся за судовим захистом.

Позивач до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; згідно наданої 18.01.2017 р. до канцелярії суду заяви, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

До суду зявився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні заяви просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно наданих до суду письмових заперечень, скасування рішення про коригування митної вартості товарів в судовому порядку має наслідком нечинність такого рішення, проте процедура контролю за правильністю визначення митної вартості залишається незавершеною. Завершення такої процедури має здійснюватися з урахуванням такого судового рішення та в залежності від висновків про митну вартість товарів, які можуть бути зроблені шляхом проведення процедур та застосування форм контролю, передбачених МК України. Така перевірка має здійснюватися за правилами ст.ст. 345-354 МК України і якщо за результатами останньої буде визначено іншу митну вартість товарів (зафіксовано переплату митних платежів), - зазначене слугуватиме підставою для подачі підприємством заяви та подальшої підготовки митницею відповідного висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих платежів. Крім того, наявна у митниць ДФС інформаційна система «Автоматизована система митного оформлення «Інспектор» не передбачає облік помилково та/або надміру сплачених до бюджету сум митних платежів, що унеможливлює порядок дій відповідача у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2015 р. № 1146. Крім того, до заяви позивача не було додано доказів відсутності податкового боргу.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку із чим на підставі ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Компанією «SHANDONG BAYI TYRE MANUFACTURE CO. LTD» (КНР) 01.06.2015 року укладений зовнішньоекономічний договір № NVP-STG, за яким Компанія «SHANDONG BAYI TYRE MANUFACTURE CO. LTD» (КНР) зобовязалася передати, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняти та оплатити товар (вантажні та легкові шини), вказаний у Комерційному Інвойсі, який є невідємною частиною договору (аркуші справи 12-14). Відповідно до п 3.2, 3.3 зазначеного договору ціна товару по кожній поставці вказується в Комерційному Інвойсі, ціна товару зазначена на умовах CFR (Odessa) «Инкотермс 2010».

В межах зазначеного договору Компанія «SHANDONG BAYI TYRE MANUFACTURE CO. LTD» (КНР) поставила позивачу товар, зазначений в Комерційному інвойсі №SP150918/563-2 від 08.10.2015 року, зокрема, шини пневматичні в кількості 244 штуки, загальна вартість товару - 28997,40 доларів США, умови поставки CFR (Odessa).

З метою митного оформлення товару відповідно до Комерційного Інвойсу №SP150918/563-2 від 08.10.2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 26.11.2015 року в електронному вигляді до Одеської митниці ДФС подана митна декларація №500060001/2015/021227, в якій митна вартість визначена за основним методом за ціною договору № NVP-STG від 01.06.2015 року.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією №500060001/2015/021227 від 26.11.2015 року документи містили розбіжності, Одеською митницею ДФС 26.11.2015 року складена картка відмови в прийнятті зазначеної митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00415 та, того ж дня, 26.11.2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610215/2 за 3 методом визначення митної вартості, в яких міститься посилання на розбіжності в поданих до митного оформлення товару документах та дані бази ЄАІС щодо розмитнення подібного товару за ціною відмінною від заявленої позивачем по митній декларації №500060001/2015/018063 від 02.10.2015 року.

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями митного органу та оскаржив їх в адміністративному порядку до Одеської митниці ДФС, проте скарга позивача 27.01.2016 року залишена без задоволення, а рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610215/2 від 26.11.2015 року без змін, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про скасування спірних рішень. В подальшому товар декларантом розмитнений за митною декларацією №500060001/2015/021265 від 26.11.2015 року за ціною, визначеною митним органом.

Не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, ФОП ОСОБА_1 оскаржив останнє в судовому порядку, в результаті чого постановою Одеського окружного адміністративного суду № 815/834/16 від 19.04.2016 року рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.11.2015 року № 500060001/2015/610215/2 визнано протиправним та скасовано.

Вищеозначене судове рішення набрало законної сили 22.09.2016 року, а тому, в силу ст.ст. 254, 255 КАС України, є обов'язковим для осіб, які брали участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З метою повернення надмірно сплачених коштів ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою від 19.10.2016 р. № 215/2 про повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів, а саме: ввізного мита в розмірі 10088,85 грн., імпортного збору в розмірі 7206,32 грн., ПДВ в розмірі 32284,34 грн., а всього 49579,51 грн.

У відповідь листом від 22.11.2016 р. № 4185/10/15-70-19-01 Одеська митниця ДФС повідомила позивача про те, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про нечинність такого рішення з моменту його прийняття; при цьому процедура контролю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною; завершення такої процедури має бути здійснено з урахуванням рішення суду, а висновок про наявність надмірної сплати до бюджету податків та про їх розмір зроблено за результатами та в залежності від висновків про митну вартість товарів; такий висновок може бути зроблений шляхом проведення процедур та застосування форм контролю, передбачених МК України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену бездіяльність Одеської митниці ДФС неправомірною, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Відносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного та Податкового кодексів України, а також іншими законами України з питань оподаткування.

За правилами статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України не визначено, але даний термін міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, під надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями слід розуміти суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містять переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, щоб в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

У відповідності до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За нормами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Згідно з абзацами 1, 2, 12 пункту 1, пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року № 1146 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (набрав чинності 22.01.2016 року).

Згідно п.4 Порядку № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (п. 5 Порядку № 1146).

Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку (п. 7 Порядку № 1146).

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 30 листопада 2011 року N 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства (п.8 Порядку № 1146).

Отже правовою передумовою повернення коштів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів. Таким чином, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 року по справі № 21-207а14, згідно якої в разі, якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України із зазначенням шляху перерахування коштів.

При цьому Пунктом 9 Порядку № 1146 визначено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 подав відповідну заяву 19.10.2016 р., однак листом від 22.11.2016 року № 4185/10/15-70-19-01 позивачу повідомлено, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про нечинність такого рішення з моменту його прийняття; при цьому процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною, що потребує перевірки, пославшись при цьому не недосконалість автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» в аспекті Порядку № 1146 (відсутність обліку сум помилково та/або надмірно сплачених до держбюджету сум митних платежів).

При цьому поданий ФОП ОСОБА_1 пакет документів повністю відповідав встановленим законодавством вимогам для отримання надмірно сплачених сум; будь-яких зауважень відносно заяви чи розміру суми митним органом висловлено не було.

Крім того, згідно листів Мукачевської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 02.12.2016 р. № 7052/10/07-09-17-00, від 25.04.2016 р. № 2362/10/07-09-23-00 згідно особових карток рахунків ІС «Податковий блок» у платника податків ФОП ОСОБА_1 станом на 02.12.2016 р. та 22.04.2016 р., відповідно, заборгованість зі сплати податків, зборів та платежів відсутня.

Суд визнає вищеозначену відповідь митного органу необґрунтованою, оскільки зазначені доводи та їх методологічна основа базуються виключно на засадах юридичного позитивізму, що суперечить засаді розумності правового регулювання та безумовно призводить до незабезпечення справедливого балансу.

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що оскільки постановою суду від 19.04.2016 року по справі № 815/834/16, яка набрала законної сили, скасовано вищевказане рішення про визначення митної вартості товару, яким позивачу збільшено суму митних платежів, то сама підстава для сплати позивачем грошових коштів, визначених митним органом, є скасованою.

Отже суд критично оцінює посилання митного органу на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року по справі № 815/834/16 не є підставою для повернення надмірно сплачених митних платежів. Так, в ході судового розгляду справи № 815/834/16 судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надано вичерпну кількість документів для підтвердження вказаної ним ціни на імпортований товар, а виявлені митним органом розбіжності в поданих документах не стосувались числового значення заявленої митної вартості.

Не заслуговують на увагу також твердження митного органу щодо необхідності проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску згідно ст.ст. 345-354 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Суд зазначає, що підставою для сплати позивачем грошових коштів в розмірі 49579,51 грн. слугувало саме рішення Одеської митниці від 26.11.2015 року №500060001/2015/610215/2, а тому, оскільки вказане рішення скасовано, - зазначені кошти є безпідставно сплаченими незалежно від того, чи визначить митний орган митну вартість імпортованого позивачем товару за методом № 1, чи ні; при цьому прийняття митним органом рішення про визначення митної вартості товару може бути лише підставою для сплати коштів вже в новому розмірі.

Статтею 27 Митного кодексу України визначено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Отже приписи пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України обумовлювали обовязок контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів мав здійснити повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Також пунктом п.4 ст.3 МК України визначено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не було вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку (а лише надано письмову відповідь про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України) за умови встановленого такого обовязку, у зв'язку із чим відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), рівно як і принципу верховенства права.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обовязку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Беручи до уваги те, що саме митний орган проводить перевірку наявності надмірно сплачених митних платежів, визначає їх розмір, складає та направляє до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, суд вважає підлягаючою задоволенню вимогу про зобов'язання митного органу підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.43.4 ст.43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобовязання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (із змінами, внесеними згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015; в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 р.).

Згідно з п.43.4-1 ст.43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобовязань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобовязань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 р.).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням викладеного, за результатами зясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Також беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2756 грн. (платіжні доручення № 5614 від 30.11.2016 р. на суму 1378 грн., № 5615 від 30.11.2016 р. на суму 1378 грн.), позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС України, з огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягла у непідготовці та неподанні до органів Держаної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 49579,51 грн. (сорок дев'ять тисяч пятсот сімдесят дев'ять грн. 51 коп.).

Зобовязати Одеську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) підготувати висновок про повернення надміру сплачених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 49574,51 грн. (сорок дев'ять тисяч пятсот сімдесят дев'ять грн. 51 коп.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526).

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39441717) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати в сумі 2756 грн. (дві тисячі сімсот пятдесят шість грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

СуддяІ.В. Завальнюк