Постанова № 64256636, 24.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року справа № 813/6/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника відповідача Грень У.П.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби міста Львів про стягнення виконавчого збору від 08.12.2016 №44796243.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2014 щодо сплати заборгованості в розмірі 489668,83 грн до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 08.12.2016 ВП №4479624, оскільки виконавчий збір стягується виключно із суми, яка не сплачена боржником самостійно. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи тим, що державним виконавцем вживалися заходи з примусового виконання, тому постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у межах виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що 23.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №3744 від 17.09.2014, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з невиконанням договору про надання траншу №301.43519/FW301.719 укладеного з ПАТ «Про Кредит Банк».

02.12.2016 ПАТ «Про Кредит Банк» направлено заяву на адресу Сихівського відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з сплатою заборгованості.

08.12.2016 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 48966,88 гривень у зв'язку із невиконанням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2014 в запропонований йому для добровільного виконання строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 27 «Про виконавче провадження" (в редакції від 30.11.2016) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2016 позивачем добровільно виконано вимоги виконавчого напису №3744 від 17.09.2014, про що свідчить заява ПАТ «Про Кредит Банк», в якій підтверджується відсутність будь-яких майнових претензій за рамковою угодою №301.43519/FW301.719, а також заява від 02.12.2016 ПАТ «Про Кредит Банк» направлена на адресу Сихівського відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з сплатою заборгованості.

Отже судом не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки виконавчий напис нотаріуса №3744 від 17.09.2014 він виконав добровільно і постановою державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби м.Львів від 08.12.2016 року, вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання, то постанова відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.12.2016 року є передчасною.

Таким чином, позивачем виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2014 року щодо сплати заборгованості в розмірі 489668,83 грн до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України яка викладена у постанові від 06.07.2015 по справі №6-785 цс15 та від 28.01.2015 №3-217 цс14. В даних постановах ВСУ дійшов висновку про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби м.Львів про стягнення виконавчого збору від 08.12.2016 №44796243.

Стягнути з Сихівського відділу Державної виконавчої служби м.Львів за рахунок його бюджетних асигнувань 640 (шістсот сорок) грн сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження

постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський