Постанова № 64256385, 25.01.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Справа № П/811/1822/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс"до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранекс" (далі - позивач, ТОВ "Гранекс") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2015 року №0000241504.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки, у зв'язку з завищенням ТОВ "Гранекс" заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000241504 від 02 квітня 2015 року прийняте в межах повноважень податкового органу, з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому не може бути скасоване з підстав визначених позивачем в позовній заяві.

На підставі відповідної ухвали суду від 20.12.2017 року, керуючись приписами частини шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи судом було здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

11.07.1997 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранекс" зареєстроване як юридична особа (а.с.28-30), з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

З 23.09.1997 року позивач є платником податку на додану вартість, що посвідчується відповідним свідоцтвом (а.с.35).

Судом встановлено, що у період з 12.03.2015 року по 18.03.2015 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі направлення від 11.03.2015 року №273 та відповідного наказу від 11.03.2015 року №374 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю "Гранекс", сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №139/11-23-15-04/23692503 від 20.03.2015 року (а.с.8-12), в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 200.1, 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 172 360,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 року №0000241504, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 172 360,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 1880,00 грн. (а.с.27).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6. статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України у їх системному зв'язку вбачається, що законодавцем розмежовано підстави та юридичні наслідки виникнення у платника податків права на бюджетне відшкодування від'ємного значення та права на віднесення такого від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Водночас, право на віднесення до податкового кредиту наступного податкового періоду залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів виникає у платника податків відповідно до норм статті 200 Податкового кодексу України.

Суд наголошує, що Податковий кодекс України не містить застережень, які б обмежували у часі право платника податків на віднесення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, податковий орган наголошує, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 02.04.2015 року №0000241504 є, виявлення порушень позивачем:

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.3 ст.200, п.201.1, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за листопад 2014 року на суму 172 360,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) на суму 13 037,00 грн.;

- п.200.1, 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на суму 108 253,00 грн.;

- п.200.1, 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на суму 23 262,00 грн., за липень 2012 року на суму 9 389,00 грн., за серпень 2014 року на суму 1 540,00 грн., за лютий 2013 року на суму 12 612,00 грн. (загальна сума 46 803,00 грн.) та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за лютий 2012 року на суму 7 449,00 грн., за квітень 2012 року на суму 23 262,00 грн., за липень 2012 року на суму 9 389,00 грн., за серпень 2014 року на суму 1 540,00 грн., за лютий 2013 року на суму 12 612,00 грн., що відображені у акті податкового органу №79/11-23-15-04/23692503 від 19.02.2015р. (а.с.13-23), на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015р. №0000191504, 0000201504, 000021504.

У відповідності до норм частин першої, третьої та п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з інформаційної системи „Діловодство спеціалізованого суду", відповідач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015р. №0000191504, 0000201504, 000021504 у судовому порядку.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року в адміністративній справі №П/811/1647/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015р. №0000191504, 0000201504, 000021504 (а.с.104-111).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року, відмовлено Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в задоволенні клопотання щодо відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року по справі №П/811/1647/15 - вважати неподаною та повернути заявнику.

Відомості про оскарження вказаної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відсутні та представниками сторін надані не були.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року в адміністративній справі №П/811/1647/15, встановлено юридичні факти у вищезазначених правовідносинах, а саме, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000191504 від 04 березня 2015 року, яким відповідачем було визначено завищення ТОВ "Гранекс" в листопаді 2014 року від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 172360,0 грн.

При цьому, суд наголошує, що податковим органом фактично було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000241504 від 02 квітня 2015 року, яким встановлено завищення ТОВ "Гранекс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 172 360,00 грн. виключно на підставі висновків контролюючого органу про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту за листопад 2014 року податку на додану вартість в сумі 185 396,93 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за листопад 2014 р. на суму 172360,0 грн.

Таким чином, суд зазначає, що порушення, які зафіксовані в Акті контролюючого органу, фактично відсутні, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та наявністю судового рішення, яке має преюдиційне значення.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 172 360,00 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та протиправність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0000241504 від 02 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Гранекс" судові витрати у розмірі 487,20 грн. (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 02.04.2015 року №0000241504, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранекс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 172 360,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 1880,00 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс" (код - 23692503) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код - 39484073).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук